Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

БУКВАР

7 февраля´06 11:59 Просмотров: 388 Комментариев: 0


Все починається в житті з малого –
З зернинки – хліб, з промінчика – зоря...


- Я намагаюся згадати своє дитинство. Але на думку спадають чомусь тільки сумні спогади. Та були ж і радісні хвилини! Чому вони не залишилися у пам’яті?
- Ні. Вони залишилися, тільки десь дуже далеко-далеко. Пам’ятаєш смак свіжого огірка, якого з поля приносила бабуся Настя?
- Так, це смак мого дитинства!
Вона приходила стомлена, приносила корзину тільки-но зірваних огірків, зелененьких, з пупиришками і з „димком” поля. І я перша брала самого кращого і, не миючи його (бо так втрачався той самий „димок”) відкушувала. При цьому лунав тріск і сік огірочний стікав по моєму підборіддю. Баба Наня знала, що я дуже люблю огірки. І вона посміхалася. Так лагідно і ніжно. Вона ніколи не жалілася. Я ніколи не чула від неї скарг на свою долю. А доля випала ой яка нелегка.
Втративши чоловіка, будучи вагітною у 1952 році, вона зуміла виховати двох доньок, прекрасних доньок – мою маму Наташу і мою рідненьку тьотю Вєру.
Вєра. Так вона назвала донечку і з вірою у краще вона жила все життя.
Вона любила людей і вони любили її.
Коли вона пішла із цього життя, на її похороні було дуже багато людей. Вони прийшли сказати їй „Прощай”.
Рідненька моя! Як тобі ТАМ? Думаю, що добре. Твоя душа знайшла спокій і ти завжди допомагаєш мені і ведеш по цьому житті, підказуєш, якщо я сумніваюсь.
Мені дуже тебе не вистачає. Як я просила, щоб ти ще пожила. Я благала, я умоляла...
Але на все Божа воля.
Пожаловаться
Комментариев (0)
Реклама
Реклама
Популярные заметки