Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

*

25 января´07 13:58 Просмотров: 436 Комментариев: 9
Нікого немає.
Я читаю твого щоденника. Знову. З самого початку. Стан у мене зараз такий самий, як тоді, в тебе на кухні, коли ти показав мені той кліп.
Я не в змозі описати це словами. Ти, ти знаєш сам...

Сиджу собі і думаю: скільки разів в кожній із моїх нотаток використовується слово "ти"? Безліч... Так само, як і слово "я". Ну від "Я" нікому нікуди, нажаль, не дітись ( а так хочеться якимось чином уникнути цього слова...), але мало хто здогадується наскільки різними людьми можуть бути оті такі рідні "ти". Ніхто й не помічає, що "ти", то щонайменше дві людини. Адже ніяких імен. Тільки ласкаві, ніжні прізвиська. ..
Можливо, так краще. Різницю між ними знаю я сама, і це -найголовніше.
Думаю, що я не одна називаю людей так просто "ти". Ти теж так пишеш.

Ти..
Я не знаю, що б я робила, аби не зустріла тебе. Ти увійшов в мій світ і я почала жити знов. Взявши тебе за руку відчула справжність. Таку неймовірну і ледь вловиму. Так незвичайно відчувати фантастичну справжність, адже саме поняття справжності, несе під собою лише реалізм. Ти ж моя незвичайна, утопічна реальність. Так прекрасно, коли можна творити з людиною цей світ дуже відмінний від навколишної дійсності. Хоча, можливо, саме цей світ і є справжнім. Набагато кращим і ніж той, за вікном. Той світ, де численні потоки машин заповнюють вулиці, розмножуються з неймовірною швидкістю і загазовують останні крихти свіжого повітря. Світ, в якому дитячий майданчик під твоїм будинком руйнують, перетворюючи на стоянку. Світ, де люди будують шикарні будинки, а сміття викидають просто за свій паркан. Мовляв, "я не бачу - значить цього нема".
Світ, в якому боляче і так цікаво жити.
Де ще залишилося трохи справжнього. Де і досі існує невелика кількість парків, тварин, справжніх пісень і картин.
Світ, де кожен може реалізувати себе, як зможе і схоче.
Світ, де можливий і красиві казки Толкієна, і бентежні історії Кінга.
В цьому світі ти знайшов мене. Інколи дивуюсь, а інколи розумію:
"Подібне тягнеться до подібного".

Знову пишу таку безхмарну і вдячну оду тобі. Просто відчуваю потребу сказати.
Інколи думаю: тисячі людей пишуть про щось гарне, про дружбу про кохання, по порозуміння, про природу - про все, що торкає душу одними й тими самими словами. Так, так! В цьому ми всі схожі! Якщо проаналізувати, буде підбірка слів приблизно такого змісту: ніжний, добрий, рідний, милий, пухнастий, не можу жити без тебе, сумую, кохаю і так далі. Банально? Звичайно? Але коли людину наповнюють почуття, ці слова стають надзвичайними. Вони формуються у мільйони різних фраз, прозу, вірші - і все це НЕПОВТОРНЕ!
Це схоже на музику: всього 7 нот, а скільки різних мелодій!

Я не розумію людей, які надсилають стандартні, вигадані кимсь СМС-ки. Можливо, зміст їх милий, приємний, викликає посмішку, але....
Але коли людина відчуває щось справжнє, їй не потрібні чужі слова! Найгарніші, величні, ніжні, смішні - вони всі втрачають свій шарм перед тим, що напишеш ти сам. Коли людина починає писати вірші? Коли? Коли закохується? Коли їй зле? Коли добре?
Мені здається, що людина пише тоді, коли не може не писати. Коли їй здається, що всі пісні і вірші про неї, але немає жодного підходящого.

Не казатиму кому я це пишу. Я пишу окремій людині, всім вам і кожному особисто (Ну, і собі, звичайно, трошки.). В мене більше не буде приватних записів.
Я майже нікого не читаю тепер. Або читаю й не коментую. Можете мене не читати також. Мені байдуже. Але якщо читатимете - не читайте текст. Краще пропустіть через серце.

Ваша Сплюшка
Пожаловаться
Комментариев (9)
Отсортировать по дате Вниз
Лентяйка*    31.01.2007, 21:20
Оценка:  0
Лентяйка*
Будем знакомы, Ленчик:01:) :4:
Лентяйка*    26.01.2007, 19:28
Оценка:  0
Лентяйка*
Если ты не против, перейду на русский. У меня тоже никто не разговаривает на укр. языке, я училась в укр. школе.
Я Лена :01:
дышать    26.01.2007, 19:28
Оценка:  0
дышать
Не против) Я тоже, и тоже - Лена)))
Allima    26.01.2007, 12:13
Оценка:  0
Allima
Малеча! Я читаю крізь строки, і для мене не існує літер і слів, і усе те, що ти виклала на папері вже в моємі сердці!
:4:
дышать    26.01.2007, 12:13
Оценка:  0
дышать
гі) Так приємно - "малеча"...

" вже в моєму сердці"(с) - не маю жодних сумнівів, Камишатко))))
Лентяйка*    26.01.2007, 11:58
Оценка:  0
Лентяйка*
Надзвичайне враження від твоєї української, на сьогодні я майже не зустрічаю справжньої, нашої мови, лише суміш між укр. і рос. А почуття майже відчуваю, так цікаво описані. Бажаю зберегти це відчуття в собі :01:
дышать    26.01.2007, 11:58
Оценка:  0
дышать
Це тільки друга моя нотатка українською...Незнаю чому, просто найшло. Якщо чесно, розмовляти важче, бо все моє оточення і сім'я розмовляє російською.

Дякую, я намагатимусь їх зберегти.

А як тебе звати?
*Зацікавлено заглядає в очі*
Svetlik  (аноним)  25.01.2007, 23:04
Оценка:  0
Svetlik
лю :1: :4:
дышать    25.01.2007, 23:04
Оценка:  0
дышать
І я тебе лю! *Цьомає в носик*
Реклама
Популярные заметки