Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Г А Р М О Н і Я

26 января´07 1:13 Просмотров: 497 Комментариев: 1
Повна попільничка недопалків. Зала при похмурому освітлені. Столики. Цигарковий дим, люди, різні розмови, переживання та інколи просто мовчання. Серед всього цього відчувається дивний але дуже приємний запах, який пронизує всього мене, пронизує розмови інших людей, пронизує їхнє мовчання, переплітається з тютюновим димом, при цьому стає ще приємнішим, ще загадковішим, привабливішим…
Ось вже як тридцять хвилин серед всього цього сиджу і я, а на проти мене вже нікого. Тільки я – один, попільничка, чашка кави та велика кількість нікотину в організмі, що аж бридко вже самому від нього, та ще більше суміші, яка переповнювала самого мене – думки, та нестерпна, якась дивна біль в грудях, та ще це й запах, який мені ще більше подобається, та із яким все кудись відходить так далеко.
Ще тридцять хвилин тому, напроти мене сиділи двоє, правда за сусідським столиком. Пара, імена яких на жаль я не зможу сказати, тому, що не знайомився, тільки спостерігав, та думав…
Ще тридцять хвилин назад вони просто дивилися у вічі одне одному, інколи посміхалися, інколи дивилися по сторонах, дивилися на інших людей. А очі, коли їхні погляди зустрічалися в польоті одного напрямку, то їхні очі ставали якимись зовсім не зрозумілими, такими ніжними, палаючими, навіть трішки сльозилися. Інколи я думав, що їхні погляди ніколи не розійдуться, вони будуть завжди дивитися у тому ж напрямку, дивитися одне на одного та бути настільки щасливими, що забували про реальність цього світу, немов би починали жити своїм власним. Люди створенні одне для одного.
Вона гарненька крашена блондинка, з великими зеленими очима, витонченим носиком, який нагадував щось таке гарне, що і не можна підібрати слів. Щічки були такими, що хотілося аж трохи зловитися за них та ніжно потерти, щоб рум’янець, який і так був у дівчини, став трішки більшим, запальним, який дуже личив їй. Вона була із ним занадто сексуальною. Пальці в неї були прямісінькі та довгі, які час від часу збивали попіл із не менш довгої цигарки.
Він був рижим. Ні, не думайте, якщо рижий, то відразу ж не симпатичний юнак, тут зовсім навпаки. Мав трохи кучеряве волосся середньої довжини, стиль одежі був класичний, але завжди переплітався із далекими елементами спортивного ж стилю. Очі були каро-зеленого кольору з маленькими, зовсім крихітними чорними цяточками в середині. І коли дивишся у вічі юнака, то немов би бачиш цілий всесвіт, та себе, посеред всього цього. Юнак був дуже симпатичним та мав посмішку, яка могла причарувати та також змусити посміхнутися.
Вони так пристрасно дивилися одне на одного, що аж самому здавалося, що окрім них більше нікого не має. Довкола було ще багато людей, ще інша купа поглядів, цигаркового диму, думок, але найбільше примушувало чомусь звертати увагу саме на їхній столик, на них же самих.
Через хвилю неначе налетів якийсь незрозумілий та дуже жахливий буревій. Все здійнялося за тим столиком. Зачарована парочка неначе спалахнула та незважаючи на інших, почали сваритися, та так сильно, що не тільки люди, які сиділи в барі, а й перехожі могли чути їхній крик, сварку… Вони так лаялися, що здавалося, що нічого доброго одне до одного вони не відчувають. Дехто напевне так і думав, особливо перехожі та ті люди, які щойно завітали до середини даного бару. Але я ж знаю, що в них же шалене кохання, знаю як вони дивилися одне на одного, знаю який то запах, який так і пронизував все довкола, і якого вже майже не зосталося, майже вивітрився під час їхньої сварки.
Він так кричав, немов би несамовитий, здавалося що здатний ось-ось і вдертися в її шию та випити всю кров, випити до останнього грама та продовжувати потім дивитися в її вічі, як вони закриватимуться, як вона помиратиме. Вона же була ладна зловити його, та, як то не дивно, кричачи, взяти, розпростати ніжні та такі слабкі, жіночі руки та так міцно його притулити до себе, обійняти щоб він заспокоївся, щоб він її вибачив. Вона так і зробила, міцно обійняла його, сильно, дуже сильно притулила до себе та сказала, що сильно його любить, що не розуміє за що він на неї злиться, якщо раніше вони обидва так і хотіли зробити. Чому він вважає, що марно втратив увесь цей час, коли разом проводив із нею. Чому став злим таким, чому кричить та абсолютно повністю розчарований, змінив світогляд свій. В її міцних та таких сильних обіймах почав заспокоюватися, сльози почали литися з його таких чудових очей, та намагався бодай щось відповісти. Через хвилину він посміхнувся їй та відповів, що не міг подумати, що він настільки її любить, що не уявляє життя без неї. Любить її до нестями, вона - його життя. Одного не міг зрозуміти, навіщо вона зробила аборт, вбила дитя, вбила наше дитя. Він все розумів, що занадто ще юні та самі ще діти. Пам’ятав, що говорив про аборт й сам. Десь в глибині душі проклинав вже сам себе. Але вона нічого йому не сказала, просто пішла й зробила це…
Він був абсолютно готовий на все щоб прийти одного разу додому, там де буде чекати на нього кохана з дитиною, яка колись скаже: «Тато, мама…»






Пожаловаться
Комментариев (1)
Лисик*    26.01.2007, 01:26
Оценка:  0
Лисик*
Дуже-дуже лірично! Я дуже хвилююся, коли думаю про аборти. Не можу пояснити, але серце не в спокої, коли щось чую або читаю подібне...
Реклама
Реклама