Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

О.Блок

9 февраля´07 14:33 Просмотров: 1014 Комментариев: 0
Про доблесті, про подвиги, про славу
Я забував на страдницькій землі,
Коли твоє лице в простій оправі
Світилося у мене на столі.

Та час настав, і ти пішла із дому.
У ніч жбурнув я перстень пам'ятний.
Ти віддала своє життя чужому,
І я забув прекрасний образ твій.

Летіли дні, кружляли клятим роєм.
Вино й любов були мої кати...
Згадав тебе я перед аналоєм
І кликав, ніби молодість, прийти...

Я кликав — тільки ти не озирнулась,
Я сльози лив — ти ж очі відвела.
Ти в синій плащ журливо загорнулась,
У вогку ніч із дому геть пішла...

Не знаю, мила, де своїй гордині
Ти в цьому світі захисток знайшла...
Я міцно сплю, і сниться плащ твій синій,
В якому ти у вогку ніч пішла...

Не мрію вже про ніжність і про славу,
Минуло все, і молодість пройшла!
Твоє лице в його простій оправі
Я сам прийняв з письмового стола.
Переклад М.Зісмана


Пожаловаться
Комментариев (0)
Реклама
Реклама