Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Я бачу тебе знову й знову

13 февраля´07 18:28 Просмотров: 421 Комментариев: 2
Я бачу тебе знову й знову. Цікаво... Чужі люди, незнайомі відчуття. Відсутність почуттів. Може, їх ніколи й не було? Ні, вони жили. Жили в тобі, жили в мені. То що ж, яка безглуздість їх зруйнувала??! Відповіді немає.
Що зараз у тебе в серці, в душі?? Які думки снують в твоїй голові, коли дивишся на мене? Невже нічого? Невже з того самородку бурхливих емоцій і зізнань не лишилося й сліду? Хіба може все це розтанути? Так безсоромно, як цукор в гарячій каві? Я ще й досі не вірю. Не вірю, що вже ніколи не зможу ніжно торкнутися тебе, перебирати нескінченно довго твоє густе волосся, почути незабутні слова... Я не зможу відчути тепло твого тіла. Більше ніколи ти мене не поцілуєш так солодко й палко, як тоді.
Чи було це коханням? Це вперше я запитую у себе. Довга пауза. Не знаю, що написати. Ти приніс мені розчарування, яке, як іржа залізо, точить почуття. То була остання крапля. Твоя остання крапля. Ти переповнив цю чашу. Це твій вибір. А я бездумно віддалася дитячим мріям, рожевим сподіванням, легким снам. Мене закрутило в цьому вихрі і я нічого не могла зрозуміти. Я сп’яніла від тебе, від дурману твого парфуму. А коли отямилась – була вже ніч. Тільки не така, як завжди. Ніч без зірок й місяця, без вогнів, без людей. Ніч в моїй спустошеній душі. Хоча я збрехала. Вона не була пуста. Особливо тоді. Біль і якісь незрозумілі спогади розривали її. Безжально шматували.
Ти мене змучив. Ти мене відродив і кинув у безодню. Але як це було відверто й несподівано! Чому? Ти більше не хотів обіймати тендітну талію, пестити чарівні руки і роздивлятися мої прикраси. Не хотів говорити таке, від чого в мене починало битися серце і мимохіть підкошувалися ноги. Ти більше не хотів щодня бачити радість в моїх очах і знати, що вони завжди належать тільки тобі...


2004 р.
Пожаловаться
Комментариев (2)
Отсортировать по дате Вниз
MAnysya    27.03.2007, 19:47
Оценка:  0
MAnysya
А що було далі?
kofka_devochka    27.03.2007, 19:47
Оценка:  0
kofka_devochka
а далі.. ми ще раз зустрічалися..але були занадто різні.. з різних планет.. якщо читала Ліни Костенко "Марусю Чурай", то це було саме так:
Я – навіжена. Я – дитя любові.
Мені без неї білий світ глевкий.

Ото за те й судити мене треба.
Всі кари світу будуть замалі.
Моя любов чолом сягала неба,
а Гриць ходив ногами по землі...
Реклама
Реклама
Популярные заметки