Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

все...

14 февраля´07 22:58 Просмотров: 379 Комментариев: 4
-Ти хто?
-Хіба це дійсно важливо?
-Ні.
-Ну от.

...Вона брела по вуличці, заповненій льодовими арками і такій схожій на казку. Цей коридор видавався їй особливо довгим. Таке довге буває чекання - коли чекаєш кохання, воно завжди запізнюється. Поруч з нею йшло сяйво. Просто сяйво. Без ніг і без рук, без обличчя, проте з безліччю промінців. Їй завжди щастило на незнайомців. Особливо загадкових.
Цікавість перемогла тишу.

- Ти живе?
- Я є.
- Ти просто світло?
- Я є.
- Чому так загадково?
- Хіба це дійсно важливо?
- Ну...
- Ну от.

Тиша їх супроводжувала. Вона не любила тиші. Не вміла її слухати - чула в ній тривогу. За нею темрява, перед нею світло, але просто лід, багато льоду. Поруч - дивне створіння, схоже на світлову кульку. В ній багато променів. Як до цього звертатися?
- А сенс?
- Не знаю.
- Ну от.

Знову тиша. Знову коридор. За ним щось є? Там взагалі є? І де це там? За нею тиша, перед нею тиша, поруч неї тиша, а в ній питання. Чому? Навіщо? Де? Хто? Як? І чого довго? Чого темно? Чого світло? Чого лід? вони йшли.
- Чому?
- Нащо?
- Просто.
- Ну от.
Мовчання. Тунель став вузьким. Дихати важко. Страшно. Темно. Поруч невідоме. Ззаду невідоме, попереду невідоме. І Воно невідоме. І де він невідомо.
- Він там?
- Так.
- А де це "там"?
- Просто там.
- Там, де я?
- Ні.
- Чому?
- Ну от.
Дійсно, яка різниця, якщо не з нею. Вона спробувала заплакати. Сліз немає. Сумно. Згадала анекдот усмішки теж немає. Весь час страшно. І сумно. І темно. І дихати важко.
- Чому я не дихаю?
- Ну от.
- Гаразд, давай так: тут можна дихати?
- Ні.
- Чому?
- Ну от.
Кожної ночі їй снилися сни. Спробувала себе збудити. Не вийшло. У неї немає рук, щоб себе вщипнути. А там були.
- Я - інвалід?
- Ні.
- Ти живе?
- Я є.
- Скажи щось більше.
- Ну от.
Велетенська загадка. Її не вирішиш за допомогою логіки. Математика цьому не вчить. Цьому ніде і ніхто не вчить.
- Це загадка?
- Ні.
- Це досвід?
- Так.
- Я повернуся туди, де є він?
- Ні.
- Я померла?
- Так.
- Ти хто?
- Я є...
- Ти зі мною граєшся? Ти кудись мене ведеш? Чому саме я?
- Ну от...
- Та не мовчи! Кажи щось вартісне! Ти - моя смерть?
- Ну от...
- Ти мене вбило?
- Так.
- Там був дощ?
- Так.
- Там була гроза?
- Так.
А їй завжди казали, що блискавка вбиває миттєво. І надійно. І швидко. Чому важко дихати? Чому???

- Ну от...

Пожаловаться
Комментариев (4)
Отсортировать по дате Вниз
Небо_    06.03.2007, 21:32
Оценка:  0
Небо_
як дивно читати свої думки і відчуття,сказані словами родича,що були написані одночсно з самими відчуттями задовго до недавнього знайомства у цьому житті...
але прочитані лише тепер...

Ну от...

:4: :1:
Bast_    06.03.2007, 21:32
Оценка:  0
Bast_
я є...)
Крис_    21.02.2007, 12:47
Оценка:  0
Крис_
а я це вже чула в оригіналі! така краса!!!! мряяя!!!
Bast_    21.02.2007, 12:47
Оценка:  0
Bast_
рада, що тобі сподобалося...мряв...
Реклама