Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Мабуть, весна.....

19 февраля´07 17:05 Просмотров: 376 Комментариев: 4
День: неділя
Плейліст: вулиця і небо.

Почалося. І цього року теж. Якою б не була зима - саме в ці числа лютого обов"язково починаю чути весну.
Повідомляю. До Києва повернулося небо. А разом з небом - сонце, світанки і закати, а ще саме життя.

Першими повернулися сутінки. Я зустріла їх випадково. Коли після омріяних і укоханих аж двох (суботи і неділі) вихідних вперше нафарбувалася, вилізла з хати, сіла в куточок порожньої маршрутки і помандрувала світ за очі. Взагалі-то в центр - чогось поїсти і сходити в кіно, та яке це має значення.
Сутінки були сині-сині, з золотою підсвіткою, прозорі й чіткі, без жодного примесу дощу і втоми. Саме такі, якими вони мають бути. Сутінки усміхнено мовчали, і мовчало сутінкове все: Повітрофлотський міст, залізничні колії, руді вогні проспекту і зелені очі Мінтрансу. Коли в Київ повертається небо, найкрасивіше дивитись на нього саме тут, на Повітрофлотському - чомусь на все місто неба тут найбільше.
Всю дорогу дивилася на небо через залапане віконце. А в небі, під те, що грало у мене в вухах, танцювала моя душа.
Цього разу то був чомусь ірландський степ. Душа місила ногами синє повітря, то нахилялася вбік, то крутилась навколо своєї осі, і часом сміялася на все те небо. А коли не вистачало ні рухів, ні сміху, як часом не вистачає слів - просто стрибала так високо, як могла, дістаючи руками самі зірки.
Щоб гарно вміти степ, треба танцювати все життя. А вона, чиє життя зрівняється із життям Всесвіту - вона була народжена, щоб танцювати. Багато років тому ця душа, мабуть, перетанцювала самого чорта, і за це тепер відбуває покарання в найгіршій із своїх інкарнацій. Бо для танцюючої душі настільки бездарне й ліниве тіло - найгірше з покарань.
Тіло не вміє танцювати, і вже ніколи не навчиться. Все, що воно вміє - лише сидіти в кутку маршрутки і дивитись у небо здивованими, закоханими очима.....

Чую весну. Ніздрі рухаються, як у кролика, а моїм ніздрям варто вірити. Скоро. Вже скоро.
Пожаловаться
Комментариев (4)
Отсортировать по дате Вниз
charodijka    19.02.2007, 23:51
Оценка:  0
charodijka
a ja ne duzhe ljublju vesnu.ale ja ljublju nebo.davno vzhe v njogo zakohana.a we vesna mene dratuje zakohanymy hvyljamy v povitri.hvyljam misce v mori.ne v povitri.osoblyvo jakwo ja jih ne bazhaju.tak ot.ja kohaju nebo.a we hmarynky i religiju zefiru v shokoladi z hmar(ne pytaj,abo pytaj v prickle). garna storinka v tvojemu wodennyku.pidijmaje nastrij.djakuju!
Пустельник_    19.02.2007, 23:51
Оценка:  0
Пустельник_
Хвилі теж можуть приносити хороший настрій. Наприклад, радіохвилі)))))
(це я після перегляду "Пітер-ФМ", не зважай))))
prickle_    19.02.2007, 20:26
Оценка:  0
prickle_
:01: і я, і я . і моя душа. я теж це відчула. і дятел, що за вікном вистукує свою пісню. сьогодні вона в нього була якась особлива. і коти ще з самого ранку це відчули) вессна! я радію? дивно.
гарного тобі неба. над повітрофлотським воно таки справді красиве, і саме зоряне :05:
Пустельник_    19.02.2007, 20:26
Оценка:  0
Пустельник_
Коти відчувають першими!))))
Наші гуртожитські щось поки мовчать)))))))
Реклама
Реклама