Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

річниця одного роздуму

20 февраля´07 10:22 Просмотров: 306 Комментариев: 1
ось наводжу один роздум, який не давав спокою рік тому:

я все одно сподіваюсь на диво. мільйони років літати серед зірок – так, то є моя мрія, але який в тому сенс, якщо ти один? якщо радість відкриття не розділить з тобою істота, та єдина, яку прагнув бачити поряд всю вічність? на біса така вічність? вона гірше пекла.
прагнення чогось більшого горить пекельним вогнем в кістках і заважає працювати. поклик зірок звучить в голові, він кличе вгору, запрошує в гості до себе. в космічне пекло самотності.
на твоїй землі я непрошений гість. мені тут тісно. тікай! скрізь оболонки людей, яким немає до тебе діла. тікай! повітря густе і гаряче, просочене нетерпимістю і гірким присмаком небажання розуміти. тікай! тікай! тікай геть! вхопи чистого холодного повітря на чужій чорній планеті з чорним небом, з високим тиском, який рве легені, придушені буденним беззмістовним існуванням без мети. геть!
що не пускає мене? рабство. я раб свого власного тіла – я залежу від нього. воно просить їсти й пити. воно старими іржавими ланцюгами тримає всіх, хто чогось прагне. тікай! я залежу від повітря, води, від спілкування. але той я, що живе в мені, просить свободи. і не може втекти.

навіщо потрібна вічність, коли в ній нема кохання? ось тобі вибір: збережи себе і вбий кохання, виконай букву закону, або вбий себе і збережи кохання, піди проти всіх, окрім сумління. якщо зможеш зробити вибір, поясни його мені. я все одно буду проти. проти того, що такий вибір підкинуло мені життя.


Пожаловаться
Комментариев (1)
Bast_    21.02.2007, 17:21
Оценка:  0
Bast_
я з цього плакало...вже ...колись...гарно..мррр
Реклама