Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Нехай я не буду першою...

1 марта´07 19:37 Просмотров: 460 Комментариев: 6
...Відчутно змінилася...минуло стільки років...стільки часу сплинуло відтоді як ми зійшлися...

Була лише твоєю...тобі подарувала все,що мала: кохання, вроду, молодість...час...багато часу,та я не шкодую.

Не шкодую, бо хотіла сама...хотіла просинатись лише з тобою, засинати лише з тобою...лише з тобою бачила кожен свій подих та погляд...я шаленіла.

Шаленіла від того, що ти нарешті був моїм...знала, що я була не першою...здогадувалась, що не останньою...

Та мені було все одно, адже я нарешті мала все, до чого так довго прагнула...я мала ТЕБЕ...

Уявляючи наше майбутнє я навіть не підозрювала, що вона так швидко настане...хто тоді міг сказати напевне, що любов так швидко скінчиться?....

Потім була довга розлука, сльози, страждання та кілометри...кляті кілометри, які стали стіною в нашому коханні...

З кожною хвилиною,годиною,днем прожитим без тебе ці кілометри все віддалялись та віддалялись...з кожним тижнем вони все росли й росли...

Я все розуміла...намагалася прийняти...та от відважне жіноче серце не хотіло миритися...воно прагнуло боротьби,боротьби за щастя...за те щастя,якому долею було приписано загинути,ще до народження...

Я все розуміла...ти намагався заспокоїти...я згадувала,що я не перша...і засинала з думкою,що не остання...

Минали довгі місяці...пройшов рік...я так і не навчилася тебе забувати...




Можливо...можливо все ще попереду...але не в нас...а в кожного окремо.Ти пробач за моє кохання...його доля була принести лише біль...ти пробачив його...та ти не навчився пробачати мене...


Скажіть,невже кляті кілометри важливіші за щось таке,що називають коханням?...Чи можуть вони його згубити?
Пожаловаться
Комментариев (6)
Отсортировать по дате Вниз
Стрел@  (аноним)  07.03.2007, 16:14
Оценка:  0
Гадаю, що насамперед, якщо б та людина кохана тебе кохала, вона б ніколи не поїхала від тебе... пробач, якщо тебе ображаю цим, але це моя думка (я всякому разі, я б ніколи від коханої не поїхав).
А якщо склалися такі обставини, що слід було поїхати,але він тебе кохає, то кохання можна зберігти постійно спілкуючись та підбадьоруючи один одного, щоб жила надія та кохання. Кохання на відстані можливе, але дуже тяжке та болюче. Воно тобі треба? Поміркуй чи воно того варте.
Та мені здається, що тобі слід заліковувати свою рану в сердці та шукати нове кохання... Пробач...
devo4ka_vesna    07.03.2007, 16:14
Оценка:  0
devo4ka_vesna
нема за що просити пробачення...ти правий.
але все одно тяжко одразу переключитись...

:(
Esperanza    01.03.2007, 20:49
Оценка:  0
Esperanza
нє-а :62: Вивчити іноземну мову...вивчитися на хорошого спеціаліста і поїхати за кордон працювати у країну, де живе коханий...так, це буде довго, але якщо ти вважаєш, що це кохання на все життя, то чому б не витратити всього декілька рочиків для зустрічі з цим коханням :62: :4:
devo4ka_vesna    01.03.2007, 20:49
Оценка:  0
devo4ka_vesna
можливо ти маєш рацію...:)
Esperanza    01.03.2007, 20:21
Оценка:  0
Esperanza
кілометри наврядчи щось змінюють...скоріше все халежить від людини, яка несе в серці кохання і від того, на скільки сильно вона цінує його :04:
devo4ka_vesna    01.03.2007, 20:21
Оценка:  0
devo4ka_vesna
так то воно так...але якщо ці кілометри дуже великі...інший континент і все таке...і жодної гарантії на зустріч...хіба вони не приречені зразу?...
Реклама