Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Плющиво.

5 марта´07 13:13 Просмотров: 516 Комментариев: 6
Понеділок - день тяжолий.
Боляче, просто боляче. Все банально просто.
Так, може бути настільки погано від чогось настільки банально простого.

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _
Всі страждають складно. Difficult, як то кажуть, або й зовсім complicated. Люди страждають через нерозділене кохання. Через безневинно убієнних сербів Косово. Через кризу середнього віку. Через нескінченну боротьбу Добра і Зла десь на безкрайніх теренах Всесвіту, або ж через розбиту на мільйон скалок Світову Душу.....

Можливо, я щаслива. Я давно вже не вмію нерозділено кохати, мені нема коли копатися у власній кризі власного двадцятиліття, я не пропускаю через себе жодного убієнного серба, бо ж пишу щодня про тисячі їх. А на Світову Душу й на безкрайні терени мені накласти так, що купа тої одіозної субстанції вийде завбільшки з Євросоюз.
Можливо, я щаслива. Мені всього лиш болить фізично.
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

Фізичний біль застиг на третій годині робочого дня і десь всередині процесу ознайомлення громадськості з наслідками вибуху складу боєприпасів на заході Словаччини.
Зводити дані про кількість постраждалих було ще терпимо. З"ясовувати прізвище словацького міністра оборони - я вже почала подумувати, чи не вкотити коліщатко анальгіну.
Тільки натиснувши на "Випуск", я має право подумати, чого мені потрібно насправді.

Вийти з кабінету - звичайно, як завше, нібито помити чашку. Пройти десяток кроків так, ніби мені в очах геть ні разу не темно, і голова ніфіга не паморочиться.
Впасти на підвіконня в "технічній кімнаті" - на миле моєму серцю низеньке підвіконня біля холодильника, де я зазвичай дивлюся на сніг, коли мені добре.
Підібрати під себе ноги, вперти лоб у вікно. Відчувати власний холодний піт, слухати, як моя трясця вибиває дріб на склі, марити міністром оборони Словаччини Франтішеком Кашицьким та пригадувати всю, яку знаю, найбруднішу матершину.
Ці динамічні нашвидкоруч-молитви, якими сучасна людина розмовляє зі своїм залізобетонним, байдужим Богом - мегаполісом.

Так, я ще достатньо сильна, щоб лише лаятись матом, коли мені болить фізично.
_ _ _ _ _ _ _ _
Саме в ці години одкровення, з моменту ковтання білої пігулки до моменту, коли вона почне діяти, люди стають мудрецями.

Ніяких Світових Душ, терзань під мовчазними жовтими зірками та ідейного різання вен.
Хтось всього лиш пиляє мене зсередини тупою іржавою пилкою. Це так просто, тваринно і зрозуміло!!!

Щаслива.....
Пожаловаться
Комментариев (6)
Отсортировать по дате Вниз
charodijka    08.03.2007, 02:54
Оценка:  0
charodijka
djakuju!z vesnoju zavtrashnjoju!
Пустельник_    08.03.2007, 02:54
Оценка:  0
Пустельник_
Весна вже прийшла. І тебе з нею!)))))))
charodijka    06.03.2007, 03:00
Оценка:  0
charodijka
u mene takogo ne trapljajetjsja koly ja stomlena.ja prosto smijusj ja telepenj.. u mene zara inshyj stan:mene sjogodni znudytj 4y ni?bo trenuvannja nadto crazy.bo ja nadto slabka.
spodivajusj ty krawe..
Пустельник_    06.03.2007, 03:00
Оценка:  0
Пустельник_
Ти сильна. Просто весна.....
Не схочеш, і не знудить. Тримайся!)))))
prickle_    05.03.2007, 15:31
Оценка:  0
prickle_
на рахунок фізичного болю я тебе дже розумію. у самої вчора все тіло боліло від виснаження, та я встала і пішла працювати. бо нафігась мені то треба. а нащо? чи варто воно здоров"я. але ж помирати здоровим шкода, значить таки треба його угробити)) така людська природа.
Пустельник_    05.03.2007, 15:31
Оценка:  0
Пустельник_
Щойно прочитала в щоденнику однієї хорошої людини те, що змусило замислитись саме над цим: чи варто? І якщо варто, то заради чого?

http://dnevnik.bigmir. net/view_article/dnevnik/3459 14/

*в марних спробах а) зігрітися б) припинити тремтіти в) не впасти головою на стіл......*))))))
Реклама
Реклама