Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

чОму тіЛьКИ бІЛЬ лИШаєтЬСЯ після?!. (вчора)

9 марта´07 11:44 Просмотров: 596 Комментариев: 9
ранок. Все ніби гаразд. Як вона вчора казала "я не люблю підводити людей, тому ніколи нічого не обіцяю". Таким чином в мене цілий день припадає на очікування її "я подзвню".

(-- від чого це залежить те, що я тебе побачу?
-- ну від деяких обставин... рахуй, що це мої примхи)


мілісекунди плавно переходять в секунди, секунди, в свою чергу, ще плавніше в хвилини, а хвилини вічно тягнуться одна за одну вбираючи в себе весь тупізм та іронію життя. Хочеться на стіни лізти!... Стіни... мені здається, що в мене розвивається клаострофобія, проте це вже якась особлива форма (остання стадія?): мені стіни не зсуваються, ні. ВОни просто стоять, як і все решта, проте вони мають властивість давити на мою психіку... і це виключно мої стіни! В інших вдома все нормально.... міжповерховий дрототяг (ліфт) взагалі не рахується до тих стін. Та, навіть, в мому туалеті можу себе краще почувати, аніж в моїй кімнаті.... хоча інколи краще і цього оминати: просто йти геть і крапка(.)





обід
згадуючи минуле, мені аж дух перехопило. ПОвертаються бувші відчуття (я то думав, що як буду розказувати, то це буде історія НЕ мого життя, НЕ мого часу та й історія НЕ взовсім моя): здавило горлянку, стараюсь зберегти інтонацію голосу, роблю паузу перепочити, за один вдих провітря продовжую (плачу).

на цей раз стіни остаточно перемогли... в їхніх володіннях я ще б трішки і покинув свідомість. Без сил, без почуттів (де ж вони щойно були?), без надій.... розвалений, розбитий із середини, застаю себе на тому, що я повністю закрив очі і вже наче бачу сновидіння. Хоча певне це була ілюзія... це тільки моя уява в союзі з моїми думками забавляються в гру "Хто швидше зведе нашого сусіда (вони вже давно не дружать зі-мною) з розуму"





не знаю яка частинка мене в цей момент покинула (ненадовго), проте якби це відбулося в фізичному світі, а не в спірітуальному, то це ймовірно було б серце. На диво секундна відключка від цього світу надала мені ще деякі сили, та повністю відкинула такі органи, як почуття та надія. Хоча це не довго тривало... згодом знову стала ця вічність в часі. Але безперечно це мені допомогло трішки....

ближче до вечора
в якийсь момент я собі даю обіцянку "забути назавжди", якщо мене не згадають.... (~дзвінок) двінок мене наче розбудив із цього стану, проте мій голос при розмові відповідав настрою цілого дня. В стилі: "навіщо ви мені це говорите, я вас тільки лезо попросив.... так, ну і що? все рівно це мої вени, вам то що?"

чомусь стало легше на душі, проте йшов я як на похорони...... чи може поминки: ніби не так сумно, адже можна ще раз впитись і забути на деякий момент.... ТАК! Саме впитись.....! При кожній зустрічі я впиваюсь нею, п'янію нею, божеволію потихеньку, а при прощанні голова розколюється... миттєво, як тільки-но.


квіти. вона колись казала, що не любить живих квітів, проте символічно я дозволив не догодити їй в цьому. Хоча... таки догодив. "Проходила тест і загалом в мене погляди на деякі речі міняються... зокрема і на квіти. Здається мені живі більше подобаються".

центр. таки люблю вечірній Львів. Гарно, аж померти хочеться та й вона близько, тримається за мій лікоть, як Пані. Час від часу (вона без рукавичок) грію її лодоню. Говорим про ніщо, але так тепло на душі... людей так багато... багато закоханих пар ходять туди-сюди... ось і знайома одна (в обнімочку з одним хлопцем :) ). Радію і за неї. І чому так не може бути легко завжди?!... ЧОМУ?!


деяка розмова по телефону. ВОна зі своїми батьками (вони так за неї бідкаються! Попелюшка просто розпусниця в порівнянні з нею.... а батьки Попелюшки просто втілення Янголів у порівнянні з її батьками). Дякуючи вищим силам, її не гонять додому і т.д., а її батьки навпаки кудись йдуть погуляти (уря, в нас появляється більше часу!). Принаймні це я зрозумів після її "а може в кіно підемо?".

кіно. єдине чого боюсь, то це щоб їй боляче не зробити... просто кіно. в неї хороший настрій, навіть після того, що це досить сумне кіно. Ще один подарунок для неї.......

поспішаємо додому, а то в неї батьки (бандраж починається, як пригадаю) дуже сильно бідкаються за неї..... підходим до будинку.
-- біжи... тебе там чекають...
-- так.... дякую
-- ось... не забудь (квіточка)
-- ...
-- ...
-- (~цьом в щічку)
-- (~цьом)


на мить, дико звучить, що я так замітив, її носик легенько зачіпає мій, коли вона повертається йти... проте (вона цьому не надала нічого особливого, я знаю) вона проминула моїх очей і пішла в сторону її під'їзду... раптом за декілька метрів, а я супроводжую її поглядом, вона обертає голову наче хоче щось сказати, проте.... нічого.




вона ніколи такого не робила, навіть при самих дверей......





















ІЛЮЗІЇ
Пожаловаться
Комментариев (9)
Отсортировать по дате Вниз
Kitsune_Mirai    17.03.2007, 20:42
Оценка:  0
Kitsune_Mirai
....люблю казати: іллюзія щастя, бо це для мене є коханням...
LaSG    17.03.2007, 20:42
Оценка:  0
LaSG
нажаль справжнє кохання мені не дано відчути, тому це надалі і залишається ілюзією....
LaSG    11.03.2007, 18:25
Оценка:  0
LaSG
Ілюзія - головна основа марень; відберіть у кохання ілюзію, і ви відберете в неї їжу. В. Гюго

може це буде на краще?
Чорна_Волошка    10.03.2007, 20:13
Оценка:  0
Чорна_Волошка
почуттів жаль..
хоча ти надто скритний і тобі пофіг на мою жалість)
LaSG    10.03.2007, 20:13
Оценка:  0
LaSG
скритний?.. Звідки такі висновки?

пофіг, в мене своя є.
Чорна_Волошка    09.03.2007, 18:40
Оценка:  0
Чорна_Волошка
якась вона жорстока в тебе))
адже ІМХО таке кохання завжди помітно...і я не думаю, що вона його не помічає...
просто жаль...
знаєш цю пісню Слави Вакарчука:"Друг"...
&q uot;...Завжди буду другом твоїм...ну і нехай...."
LaSG    09.03.2007, 18:40
Оценка:  0
LaSG
ну і що, що вона це бачить?.. Адже їй це "влаштовує".....
жал ь? КОго і через що тобі жаль?...
Jigsssy    09.03.2007, 16:48
Оценка:  0
Jigsssy
...навіть не привітав зі святом :71:
LaSG    09.03.2007, 16:48
Оценка:  0
LaSG
я радий, що тебе тільки це хвилює... і вибач за це... мені погано було
Реклама
Реклама