Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Думки мої мене не покидають

9 марта´07 14:05 Просмотров: 488 Комментариев: 0
Думки… думки заповнюють всю мене… вони рвуться з моєї голови, намагаються вилетіти звідти і потрапити туди, де їх хтось побачить, хтось почує… проте щось їх міцно утримує всередині. Це моя сила. Сила і небажання. Зазвичай у такої людини як я, живе велике бажання, бажання жити, радіти, робити, кохати… а зараз нема нічого. Порожнеча. Так важко і моторошно від того, що в тобі поселилося величезне «небажання». «Що роботи?» Але не має відповіді на це питання. Чому? Тому що нема бажання навіть відповідати. Моя підсвідомість розривається на частини. На декілька частин. В мені живе хтось. І той «хтось» не один, їх декілька. Вони сперечаються, б’ються. Кожен з них хоче перемогти і стати чимось одним єдиним у мені, але жоден з них не розуміє, що він існує тільки тому, що існує його суперник.
Цікава штукенція – життя. Воно якесь дивне і непередбачуване. Ніколи не знаєш, що тебе чекає далі, що тобі робити і як себе поводити…
І знову думки…. Вони якісь скажені… Чого вони хочуть? Може спитати у них? А раптом їх відповідь буде не тою, на яку я сподіваюсь? Щось не дуже мені хочеться розчаровуватися у собі і своїх думках… Що ж робити? А може хай вони самостійно там з’ясовують стосунки, а я просто піду спати і все минеться…
…Минулося. Так приємно спати. Ти спиш, а навколо тебе потроху летить час, проходять якісь події, а ти спиш… так приємно спати і розуміти, що все змінюється, а ти спиш…
І ось ти прокидаєшся… ранок… за вікном потроху вилазить сонечко, воно вже показало свої маленькі промінчики… його ще так мало, а воно вже викликає посмішку. Посмішка – це добре. Якщо людина здатна посміхатися, та ще і вранці, то життя проходить досить непогано… прокинувся зранку, а вже інші думки переповнюють тебе. Проте ці думки значно приємніші попередніх. І ось ти поспішаєш… куди? Та постійно є куди поспішати, це не відіграє такої важливої ролі. Ти виходиш на вулицю, прямуєш на зупинку… «та ні, -думаєш, - краще пройтись»… і знову думки… куди ж від них подітися? Чому вони тебе переслідують? А тому, що думки – то і є наше життя. Так, дійсно, це складно, але без цього і неможливо бути… і ось ти ідеш, посміхаєшся, адже в обличчя тобі світить сонечко… байдуже, що воно вже не так гріє, приємно, що воно є… так само як і приємно тобі бути безнадійно щасливою за щастя зовсім не чужої тобі людини… щось тут не зовсім зрозуміло, так? Але вже так воно є: тобі добре, коли добре тій людині, яка тобі не байдужа. Складно? Зрозуміє лише той, хто таке відчуває…
…посміхаєшся, складаєш плани на майбутнє… та що там на майбутнє, хоча б на сьогоднішній день… ти виходиш на перехрестя, дивишся спершу вліво, потім вправо… переходиш дорогу…
…потім ти відчуваєш якусь дуже різку біль… ні, це не серце стискається від радості чи горя, це величенький сірий Джип переносить твої думки у вічність…
…Раптом ти відкриваєш очі і бачиш навколо себе зовсім інший світ… «то, мабуть і є вічність» - світ, в якому більше не треба кудись поспішати, не треба з кимсь сперечатися, за когось переживати; світ, в якому існуєш тільки ти, тільки твої бажання, тільки твої мрії, тільки твої думки…
Пожаловаться
Комментариев (0)
Реклама
Реклама