Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Студентські будні

9 марта´07 14:10 Просмотров: 491 Комментариев: 0

Знаєте, є така дуже веселенька пісенька «Студентські вихідні»? Все це звичайно дуже цікаво, проте після кожних вихідних, на жаль, приходить злий Понеділок. Він з самого ранку нагадує тобі про те, ще треба подолати ще 5 днів до тих омріяних вихідних.
І ось уявіть собі ранок понеділка. Невеличка квартирка в спальному районі великого міста. Шоста година ранку. За віком ще ніч. І тут на всю кімнату лунає тихенька мелодія «HIM». Ця мелодія змушує трохи поморщити обличчя чудненької дівчинки. Вона тягне свою ручку до любого телефончика, натискає на кнопочку і одним трохи відкритим оченятком з жахом дивиться на екран - шоста ранку. Вона сповзає з ліжечка лише з двома думками: «Сьогодні точно не субота?»; «Як же я хочу спати!» Ніжками влазить в змерзлі за ніч капці з цуциками і шкандибає до ванної кімнати. Сон поступово її покидає, особливо після того, як вона бачить своє відображення у дзеркалі. Вона підсуває свою голову під ледь теплу водичку і починає її мити. Вийшовши з ванної, бродить по кімнаті, щось намагається з’їсти, щось одягає, трохи фарбується. Та раптом погляд її потрапляє на годинник. Думка про те, що вже через десять хвилин вона має бути на зупинці змушує її прискорити своє пересування. І вже на ходу доїдаючи, махаючи гребінцем по голові, вона виповзає з під’їзду. Добре, коли за дверима або вже весна, або ще осінь. Та коли час наближається до зимнього, то, йдучи о сьомій годинні на зупинку, мимоволі проскакує в голові скажена думка: «Чого це я о третій ночі повзу додому? А скільки ж я сьогодні випила, що мені так погано?» Проте отямившись, вона розуміє, що йде по рідному проспектику, який ще з ночі освітлений ліхтарями. А на зупинці вже безліч люду потирають заспані оченята і вдивляються в номери маршруток, що пробігають повз них, лиш блимаючи фарами.
Якщо це щасливий понеділок, то їй вдається навіть зручно вмоститися в тролейбусах та метро. Це дає їй змогу ще трохи поспати по дорозі. Якщо ж раптом не спиться, то може весело спостерігати за людом у транспорті. Є можливість зустріти багато цікавеньких екземплярчиків. Наприклад, маленьку дитинку, що штовхає тебе з усієї сили, аби пропхатися до місця, стареньку бабусенцію, що з усіх ніг бігла на тролейбус, аби стати над тобою і важко дихати в спину. Щастить також, якщо зустрічає давніх друзів та однокласників у дверях метро - веселіше їхати.
Далі вона виповзає біля університету з третього тролейбуса (попередні два трохи вкоротили собі віку і не доповзли до омріяної зупинки якихось хвилин двадцять). Така вже трохи пом’ята, зі слідами взуття поряд їхавшого люду на своїх чобітках, вона бачить своїх улюблених одногрупників. Може, лише заради них вона встає так рано! Їй дуже пощастило з групою. Важливо, щоб люди, з якими ти поряд навчаєшся, як мінімум не псували своїм виглядом той чудовий ранок понеділка. А у неї група була чудова. Вони були як одне ціле. Звісно, частенько бували різні проблеми, непорозуміння, та ж ідеальних відносин не існує в природі. Вона бачить усміхнені та недуже обличчя, вітається з усіма і ось вони вже разом прямують до ліфта, аби постояти біля його дверцят, гучно обговорюючи події вихідних. Ось в таких веселощах проходять три пари. Вони пролітають дуже швидко і непомітно. Кожна пара по-своєму цікава. Чим? У кожного з викладачів існує своя система викладання:
хтось монотонно читає якісь листи А4, не чуючи питань і не зупиняюсь для повторення;
хтось приходить на пару навіть без ручки, одразу починає запитувати, аби в черговий раз впевнитися в тому, що студентство нічогісінько не знає, а далі продовжує на пальцях викладати малозрозумілий матеріал;
хтось всю пару витанцьовує перед дошкою, малюючи якісь невідомі формули та не дуже звертає увагу на те, що більшість ще трошки спить, чи їсть, чи малює в зошиті щось інше – головне аби не заважали;
трапляються і такі, що диктують півтори години, а потім півтори години тебе запитують. І ти вже не знаєш, що краще: писати чи відповідати.
хтось заклопотано копирсається у своїх папірцях, мало звертаючи увагу на те, що коїться біля дошки, проте ставить всім гарні бали…
Та багато можна розповідати про викладачів. Вони дуже цікаві люди. То, мабуть, є якийсь спеціальний вид – викладачі. Вони з’являються дуже цікавим методом і ніколи не зникають.
Таж не тільки навчанням заклопотані студенти. Більшу частину свого вільного і недуже часу вона проводить біля корпусу. Хоча сама вона не палить, проте біля смітників, в яких можна побачити лише недопалки та стаканчики вже без кави, завжди збирається багатенько цікавенького люду. Там завжди вона може когось зустріти, з кимсь поговорити, щось згадати, обмінятися конспектами, контрольними та цікавими думками. Іноді їй вдається потрапити в їдальню свого факультету. Це вже свято. Вистоявши в довжелезній черзі вона може отримати щось смачненьке та не дуже поживне, зустріти ще половину факультету та добре повеселитися. Також цікавим моментом являється спостереження фотографування викладача фізкультури, аби за тиждень не забути його обличчя.
Після пар все студентство розповзається по маршруткам, тролейбусам та автобусам, щоб швиденько дістатися до рідної хатинки. А вона тихенько собі повзе по заповненій вулиці на зупинку, згадуючи ті веселі пари. І ось вона також сідає в тролейбус та потроху прямує до метро. По дорозі недовго погомоніла по любому телефончику. Вже не так далеко її будиночок, її квартирка, її кімнатка, в якій вже чекають конспекти та підручники.
Пізно вночі вона падає в своє ліжечко, швиденько засинає. А через годинки чотири чи п’ять зустрічає ранок вівторка.
Та це вже зовсім інша історія…
Пожаловаться
Комментариев (0)
Реклама