Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Це мій друг написав....Іващенко Микола Цікаво, почитайте...

10 марта´07 0:51 Просмотров: 833 Комментариев: 2
ЕРА В ДУПУ „КРОКУЮЧИХ ЕКСКАВАТОРІВ”

Частина І

Він може дозволити собі усе – подарувати вагон цукерок для дитячого будинку, подарувати протези маленькому хлопчику, що необачно потрапив під трамвай, подарувати місту трамвай, що потім відтинає маленьким хлопчикам ніжки... Він обожнює робити добро. І головне – має можливість це робити. Ще головніше – він майже впевнений у своїй доброті!
У нього є гроші. Безліч грошей, які він отримує від експлуатації „десь-там” покладів залізної руди. Звичайно, він тої руди туди не клав, але з цілком законних підстав право на її видобуток належить йому. Явно, що Такі добродії самі свою руду не копають. Бо у Нього є лиш право на видобуток, і аж ніяк не обов’язок її копати самому. Сам він її багато не накопає, отже не заробить багато грошей і не зробить багато добра. Він не звик так жити. Тому на нього працює купа людей, які права на видобуток цієї руди не мають. Але він цим правом поділився з ними. Він же добрий. Але от халепа! Ці люди нездатні видобувати стільки руди, скільки добра він хоче робити. Тому спеціально для „найбільш ефективного використання земних надр” інші люди, що також не мають права копати „його” руду, розробили геніальний винахід – крокуючий екскаватор!!! Він точно не рахував, скільки руди знадобилося продати металургам, аби вони продали сталюку машинобудівникам, які в свою чергу матеріалізували мрію про „крокуючий екскаватор”, який вже вгризається в тіло землі, видобувають плоть для свого брата близнюка, створення якого запланував Той, хто не може задовольнитися тим добром, яке він може творити маючи лиш один „крокуючий екскаватор”. Йому цього рахувати не треба! Цим займаються „чорні” люди, по фігу, що Білої Раси, які в міру своєї задерев’янілості нездатні творити добрих справ – нехай рахують. Він може собі дозволити оплачувати ці розрахунки, коч вони Йому зовсім не цікаві. Він оплачує чимало якихось незрозумілих розрахунків, інколи намагаючись вникнути, що саме обраховують – може Його? Та ні! Як Його можна обрахувати? Він же розумний, а головне – до-обрий...
Але останнім часом у нього, бідолахи, зовсім нестало часу і засобів займатися доброчинністю. Бо для цього потрібно багато і ще більше часу та грошей, ніж було передбачено високоточними науковими розрахунками. А його „крокуючі екскаватори” вже ледь спроможні забезпечити Його власні потреби. Бо Той, хто має намір робити багато добра, має добре подбати і про власний добробут. Аби життя було довгим – тоді і добра встигне зробити більше. Він на це безсумнівно заслуговує. Шкода, що цього не розуміють всі ті нікчеми, які зараз від нього відділені броньованим склом його автомобіля, який застиг в безнадійно заплутаному дорожньому заторі. І як це уся ця біомаса сміє затримувати його у важливих справах? Дурні! Самі ж і заважають Йому робити для них добро... Все. Вирішено. Він на обігові кошти купує ще кілька „крокуючих екскаваторів”, і тоді вже точно без проблем зможе утримувати власний літак і гелікоптер для якнайшвидшого пересування. Тоді у нього буде і час і гроші, аби зробити стільки добра! Він – щасливий. Бо у спадок своїм нащадкам залишить купу добра: покусане тіло Землі з спустошеними надрами і сплюндрованою природою, і армію „крокуючих екскаваторів”. Стоп! Я щось наплутав. Це своїх нащадків Він залишить у спадок армії своїх „крокуючих екскаваторів”. Бо Він – сам вже не людина, а „крокуючий екскаватор”!

„Крокуючі екскаватори”, зупиніться!!!

Хто вИ за „національністю”???!!!

Чому вИ так не шануєте Мою природу????????!!!!!!!!!!!!!



Частина ІІ

Швидка допомога ніяк не могла вивезти з цього вуличного божевілля маленького безногого хлопчика. Немов би невидима сила утримувала хлопчика біля своїх ніг, залишки яких ніхто не поспішав вигрібати з-під трамвайного шасі. Колись жива людська плоть застрягла між рейками і гримотливими колесами. І перше, і друге зроблене з руди, яку відкусив від поки що живої плоті Землі Його „крокуючий екскаватор”. Нічого страшного – цей хлопчисько ніяк не був задіяний у Його складних життєвих схемах, всуціль зав’язаних навколо „крокуючих екскаваторів”. А може його батьки якось задіяні в цій схемі, пазурі якої вчепилися навіть в тих людей, які досі ще не знають, що таке „крокуючий екскаватор”? Ну от і чудово! Тоді ці батьки ще завзятіше пахатимуть на його плани розбудови армії „крокуючих екскаваторів”, аби придбати для свого малюка якісь надсучасні протези! Звичайно, деякі пішаки неспроможні навіть придбати цукерок для своїх дітлахів, не кажучи вже про таке „щастя”, як імпортні протези. Але для цього і живе Він, і Його армія „крокуючих екскаваторів”, аби допомагати нерозумним батькам дбати про своїх необачних хлопчиків. Навіщо вони взагалі його народили, якщо навіть неспроможні купити для нього протези? Але як би там не було, а тепер цей хлопчисько не бігатиме даремно по вулиці, а сидітиме вдома і багато читатиме. Багато читатиме, і виросте розумним. А розумна людина зможе придумати ще досконалішого „крокуючого екскаватора”. Можна б було придумати і щось інше, завдяки чому потреба у безжальному спустошенні тіла планети відпала б взагалі, але Він про такий жахливий винахід навіть думати страхається. Він нізащо не впровадить його в життя. Бо навіщо ж він тоді створював свою армію „крокуючих екскаваторів”? Щоб якийсь нікчемний інвалід звів усю його працю на марне? Ні! Ні! Ні! Ще раз рішуче ні! Не має на те морального права! Його право через його ж необачність ще змолоду відтяв йому трамвай. Безногих не беруть до армії, і не вчать стріляти. Тому нічого він тепер не вдіє. Конструюватиме те, що Йому треба...
Поки Він те думав, черги автомобілів, зроблених з того, що відшматовують від Землі Його „крокуючі екскаватори”, спалювали те, що упирями висмоктують з її ще більших глибин труби, також зроблені... Увесь світ в Його уяві був зав’язаний навколо „крокуючих екскаваторів”. Він навіть не уявляв цей світ інакшим. Інакший світ Йому не потрібен! Йму не потрібна та річка, на колишній поверхні якої нині прокладені трамвайні колії. Глибочицею вона звалася в сиву давнину? Чхати йому на річку Глибочицю, яка була колись, і на вулицю Глибочицьку, яка зараз захаращена металобрухтом в діапазоні від старенького „Запорожця” до Його всипаного епітетами „Майбаха”. Чхати Він вже хотів і на свій „Майбах”. У нього скоро буде гелікоптер! І Він літатиме. Вони – ходитимуть, плазуватимуть, їздитимуть в подарованих Ним місту трамваях... А він... літатиме!!!



„Крокуючі екскаватори”, летіть геть!!!

Хто вИ за походженням???!!!

З якої планети вИ до Мене прилетіли????????!!!!!!!!!!!!!



Частина ІІІ

Ти також літатимеш. Якщо матимеш гроші. А для цього маєш або зконструювати „крокуючий екскаватор”, або попрацювати на його виготовленні, або точити ним надра Землі, або... Варіантів заробити гроші є безліч. Але усі вони в тій чи іншій мірі стосуються „крокуючих екскаваторів”. „Крокуючі екскаватори” пошматували не лише тіло матінки планети, вони погубили невпинний розвиток Людини. Тепер ти ніколи не літатимеш без „крокуючого екскаватора”! В усіх живих істот, що прагнули літати, виросли крила. Але у тебе крила ніколи не виростуть! Бо вони заважатимуть тобі їздити в трамваях і виконувати волю „крокуючих екскаваторів”. Ти цього навіть не помічаєш! Ти нічого не помічаєш! Ти не бачиш маленького хлопчика, дуже схожого на того, якому трамвай відтяв ноги. У них дуже схожі обличчя. Тільки у першого радісне, у другого сумне. У другого нема ніжок, у першого є навіть крила. Перший якраз пролітає над річкою Глибочицею у тому місці, де другому нестало ніг. Ти живеш у другому світі. Усі живуть у другому світі. І ніхто навіть не намагається з нього вирватись. Я також живу разом з вами усіма серед „крокуючих екскаваторів”. Хоч і дуже хочу жити у першому. У першому стільки багато всіляких крилатих див! У другому ці дива надзвичайно потворні. Ти навіть цього не помічаєш, бо так звик до того, що тобі принесла Ера „крокуючих екскаваторів”. Навіть ще гірше – ти бачиш дива, але не усвідомлюєш їх. А вони ж зовсім поруч. Щодня вулицю Глибочицьку в усіх можливих напрямках перетинають людиноподібні істоти з бридко жовтими чи жахливо чорними передніми частинами голів (можливо, вони такі страшні по всьому тілу); у одних очі такі, як у Людини в момент її найвищої жорстокості: приплющені, закошені і бездушні; у інших волосся на голові кучерявіше за те, яке у Людини в трохи іншому місці. Найжахливіше те, що люди звикають до цих речей – усе частіше очі Людини заливаються ненавистю, усе частіше її кучеряве волосся з’являєтьс на загал... Такі істоти могли з’явитися лише на вулиці Глибочицькій, створеній завдяки Ері „крокуючих екскаваторів”. В первинній природі їх на цьому місці не було. Аби ці аномалії тут з’явилися, знадобилося сплюндрувати природу. Природа сплюндрована, а ти цього не помічаєш. В сплюндрованій природі купа аномалій, і цього ти також не помічаєш. Ера „крокуючих екскаваторів” затьмарила твій розум!

Людино, прокинься!!!

Тебе створила первинна природа!!! Людиною ти залишатимешся лише у ній!!! У вторинній природі, яку для тебе створили „крокуючі екскаватори”, ти перетворишся в раба залізних монстрів!!!

Земля зникне.
Куди ти полетиш????????!!!!!!!!!!!!!



Частина без номеру (аби твір здавався трилогією)

Я ненавиджу „крокуючі екскаватори” і усі наслідки їхньої діяльності. Ненависть – це зло. Отже, я і є зло. Не заперечую. Одне лиш питання – хто ж тоді є уособленням добра? Безсумніву – „крокуючі екскаватори”. Бо „добро перемагає зло”. „Крокуючі екскаватори” мене явно перемагають. Безсумнівно, що ненавидіти „крокуючі екскаватори” окрім мене ніхто не збирається. Бо усі – то уособлення добра. Усі – толерантні раби своїх добрих господарів – „крокуючих екскаваторів”.

Людино, вбий у собі раба!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Благаю...
Пожаловаться
Комментариев (2)
Отсортировать по дате Вниз
Лореляй*    12.12.2007, 22:04
Оценка:  0
Лореляй*
хлопець молодець.....так дивно-дивно....дивно і незвично..але як на мене - з величезним підтекстом....і ти молодець, що розмістила.....
ФаКтично_не_Сама    12.12.2007, 22:04
Оценка:  0
ФаКтично_не_Сама
гыыы...я вообще вроди молодец))
Реклама
Реклама