Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Ніч Чому ти ніч така потворна Чому не маєш

10 марта´07 18:48 Просмотров: 321 Комментариев: 0
Ніч

Чому ти ніч така потворна
Чому не маєш ти душі?
Як би ти душу свою мала
Змогла б колись любити й ти

Але ти заздрісна й забрала
Мою любов коли кохала
Коли йому себе віддала
Ти мала власть і ти украла

Тебе ніколи не прощу
Бо не збагнеш свою вину
Ти все одно не маєш силу
Яка б мене тобі скорила

Тому тебе я зневажаю
І кожну ніч як засинаю
Молитву тихо шепочу
Щоб душу бог зберіг мою

І ти мене уже боїшся,
Бо я вже сильна ,вільна жінка
І заздриш ти мені і злишся
Що я сильніша за життя

Бо ти лиш коли смерть живеш
І коли темрява панує
Її з собою ти несеш
В своїх очах на своїх крилах

Але ж мене ти не здолаєш
Про це ти дуже добре знаєш
Мене боїшся зневажаєш
І кожний ранок знов зникаєш

Cкажи

Скажи мені моє серденько,
Скажи чому така сумна,
Чому я плачу коли щастя ,
Чому всміхаюсь коли тьма .

Скажи про що так гірко плачеш,
Коли він тебе обійма,
Скажи чому душа сміється,
Коли у нього знов біда.

Хіба не знала ,що то буде,
Хіба не знала ,що обман,
Що почуття твої не справжні,
І з ним ти будеш не жива.

Його любові надто мало,
Щоб пробудить в тобі життя.
Про тебе мріє ,але марно,
Бо з ним ти інша, ти не та.

Тебе ніколи не вгадає ,
Тебе ніколи не збагне,
Твоя душа така велика,
Що в ній дорогу не знайде.

Для нього очі твої мрія ,
Бо ти лиш дивишся услід,
І він чекає коли підеш,
Щоб знову мріяв він пор них.

Твою усмішку не вгадає ,
Бо він не знає хто ти є,
Твої думки не прочитає,
Бо всі насправді про одне.

Про що не знатиме ніколи,
Бо це уб’є його любов
Хай краще мріє що про нього
Так буде краще для обох.


* * *

Cобі дозволити не можу
Убити в собі своє » Я»
Бо коли вб’ю то пошкодую,
Бо лиш одне в мене життя.

І з тої самої хвилини,
Коли захочу низько впасть
Я мушу перш за все згадати,
Що я вже жінка – мушу встать.

І я повинна буду встати
з своїх колін, що так болять ,
бо ти не бог ,щоб перед тебе
упала жінка низько так.

Ти можеш жить собі як схочеш
Тобі не буду заважать
Та тільки знай ,що вже не зможеш
Мене так само зневажать.


Вітер…

Від нього підеш без прощання,
Так наче ти з ним не була,
Ну а хіба ти розділяла
Його відверті почуття?

Йому себе не дарувала,
Любити вічно не клялась.
Тому ти маєш повне право
Піти без сліз у забуття.

Ти не тікаєш мов від звіра
Ти просто йдеш ,ти вже одна
Ти не належиш ,ти як вітер,
Що він не зміг тримать в руках…
Ранок

Він казав , що любив, він казав – назавжди,
Але якось свої почуття загубив,
І не зміг їй сказати прости…

Він пішов назавжди ,він забрав свої речі,
Він пішов не сказавши
Чому і куди…

Вона довго мовчала і свій смуток ховала,
І ночами ридала ,
А удень не спала…

Вона сльози губила і терпіла свій біль,
І можливо ще довго на нього чекала,
Бо душа в неї досі болить …

І вночі прокидалась й до світання ридала,
І у грудях боліло хоч собі не зізналась,
Що живі у душі почуття…

Намагалася вбити приховане горе,
Та здавалося в серці на вічно воно,
Вона сліз пролила ціле море і нарешті забула його…

Час пройшов промайнули літа і почула дзвінок в свої двері,
Відчинила…і побачила там ,
Що стоїть він й чекає на неї.

Двері тихо для нього відкрила вона й попросила хвилинку заждати,
І коли повернулась йому віддала,
Ту сорочку його ,що любила вдягати




Пожаловаться
Комментариев (0)
Реклама
Реклама