Зараз зрозуміла, що нічого не можу написати, ніякої рев’юшки, ніякого огляду, тому що не можу підтримувати в себе навіть ілюзію об’єктивності. Люблю я його, мерзотника, ніжно кохаю, і все. Як дитину. Що вона не наробить – усе мамці добре.
З дозволу всілякого начальства публікую … такий собі маленький, гарненький…
Попередження: людям зі слабкою нервовою системою та іншими хронічними захворюваннями, дітям до 16, вагітним та і взагалі всім іншим краще не читати. Ні в якому разі не їжте під час прочитання.
Фінал цієї історії я таки не наважилася тут постити...
давил бы и давил таких как герой и героиня отрывка, без жалости. огнеметом выжигал бы. имхо хуже гопов и быдла, тк те хоть понимают силу, а эти - слабые но сцуко идейные.
мания исключительности, дикий эгоизм, неприятие общества в любом виде. НЕ НА ВИ ЖУ
чепуха какая
парень просто больной, шизофреник, держать его на аминазине, да и все, он дешевый
с девочкой случай педагогической запущенности, не получала в семье ни любви, ни внимания, и была рада, что хоть кому-то нужна
ее, кстати, в книжке вылечили