Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Милий мій

17 марта´07 0:39 Просмотров: 350 Комментариев: 0
Колись Ти казав,що на ст.25 4,5ий абзаци в "50 хвилин трави" Ти цілком би міг сказати:
Якось у збудженому стані уявився лабіринт. Це було настільки реально (вірніше, яскраво), що я не сумнівався в суті гри – вибратися до виходу (якщо такий існує). Я не знаю, що то значило: життя, уяву, якісь психічні процеси. Але це, безперечно, гра. Принаймні, тепер. І в ній є свої тупики. І свої мінотаври також. Я знову в черговому тупику, і намагаюся вибратись звідси. Я почуваюся тварюкою, що сама завела себе в цей темний кут. І як тільки припиняєш сіпатися – зразу опиняєшся в гидкій пліснявій ямі.
Здається, тому я не зміг би обійтися без твоєї допомоги. Поруч з тобою я не зміг би почуватися тварюкою. Це надзвичайно сильний каталізатор, якийсь фермент – мої почуття. Антибіотик проти моєї плісняви. Тільки би вона не виявилась сильнішою...

Мабуть,тільки зараз я відчула, чому..чому Ти виділив ці слова...тоді я пригорнула Тебе і поцілувала, а тепер...злякалася,що Ти справді таке міг подумати...

Отже, "пліснява" виявилася сильнішою...чи як?
Пожаловаться
Комментариев (0)
Реклама