Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Mmmm.. sweetty))

24 марта´07 4:05 Просмотров: 398 Комментариев: 1
Я дивовижно успішна. Чи, навіть, ні - таланна. Мені дарують себе, для мене складають прогнози погоди (вибачайте, що останнім часом дощі - захотілося легкої похмурості), мене шалено відверто жадають. І я сама мрію кохати, коли дивлюсь в ті заглиблені зелені очі, що так схожі на озера іншого. О ні! Я нізащо не візьмусь порівнювати моє диво-дитя з тим зухвалим, до якого ще досі жевріють почуття. Але очі в них - таки клоновані. В них цілий світ, в них усе життя і безліч обіцянок. Та він сам найкращий приклад життя. Я зберігаю його смски, - хоча давно вже цього не робила, - бо вони сповнені щиростями. Я дивлюсь на нього, тримаю його за мізинець і прагну настільки ж відкрито закохатись у нього. Нажаль. На мій (його!) страшенний жаль.
Ми гуляємо біля озера, мене нудить від непередбачуваної романтики, і він відчуває це, як ніхто інший. Починає теревенити, смішити мене своїми розповідями про уроки фізики, а я уявляю, шо ми пінгвіни, и починаю хитатися у різні боки, пропонуючи відпливсти на приємний айсберг, де не буде ні ніяких інших, ні його мудрених батьків, ні моїх перешкод. Він мій! І усвідомлюючи всю вагу, що беру на себе - вже не маю ніякого права ображати його. Та яке там! Його хочеться цілувати і перебирати пальцями його дитячу чілочку. О, мій хлопчику! Чи розумієш, що мене можуть посадити за розбещення неповнолітніх? Може, саме тому все моє еротичне ставлення залишаю глибоко у підсвідомості.
Я не встигаю за його шаленим темпом, хоча й сама не залишаюсь на місці. Я тягну його у темні дворики, на занедбані лавочки, довго навпомацки обираю собі місце, та все одно сідаю йому на коліна. Цілую цей чудовий дитячий носик, а самому забороняю торкатись своїх вій, бо осипеться моя чудо стійка туш. Та я б сама розсипалась перед ним! Нехай би насолоджувався моїми часточками, перебирав би мене своїми сильними руками, кохав би кожну мене у всіх моїх божевільних проявах. А потім зібрав би до купи, та зробив би мене кращою! Хоча сам наполягає на моїй винятковості і відверто страждає, коли кажу, що не варта його зоряних думок і приношу чоловікам, якщо не нещастя, то значний клопіт - це точно. Розумник всміхається і каже, що все одно не сприймаю його за чоловіка - тому нема чого перейматись. Обожнюю! Коли він обіймає мене і притискається теплою дитячою щічечкою до мого розфарбованого обличчя. А ще те чудо страшенно упадає за моєю мочкою. І довподоби йому виключно моє праве вушко. Дурко)) Люди, хіба не цього я прагнула?! Він же сканує мій настрій, він чудово відчуває усю мене, хоча й робить вигляд, що я для нього загадка. Смішно! Перед цим малим я відверта і найсправжніша з усіх своїх варіантів.
А ще він пахне стиглими абрикосами. І мені хочеться лежати в тіні невисоких дерев, висмикнути зелену травинку і довго її мучити, і щоб потім він натер мою шкіру тими самими абрикосами. Хех, брешу. Я лише хочу цього хотіти. Бо на ділі - лише завжди бажаю йому надобраніч, уперто жадаю побачити щось наше гаряче уві сні, та єдиного разу, коли він мені наснився - ми разом куховарили. Кажуть, то прикмета спільних клопотів. Спільних? Мене й досі жахає це слово. А він його обожнює. Та я знаю багато інших слів і, не зважаючи на його балакучість, легко заводжу хлопця у глухий кут своїми підступними запитаннями. А згодом сама надовго замовкаю, перемелюючи його щирі відповіді на борошно чистого кохання. Сміливий мій! Ти міг би бути Нільсом, що звуком своєї чарівної сопілки веде за собою сотні жінок. Та ти бажаєш витрачати свою безцінну, ще майже дитячу молодість на серйозні відносини. Але ж вони потребують серйозних почуттів і такої ж відповідальної людини! Чи маю я право так нахабно насолоджуватись тобою, не обіцяючи себе натомість? Чи є мораль у наших майже відносинах, чи потрібен для цього здоровий глузд, чи...?
Він так боїться втратити мене, хоча розуміє, що ні сьогодні ні завтра не належать йому. Та боїться, опускає свої красиві очі, волосся спадає на них, а мене пронизує відчай: невже плаче?..Та за секунду він закусує нижню губу і ми починаємо новий виток нашого-не-зрозуміло-чого. Нашого. Страшне слово.

Про нього я могла б і хотіла писати багато. Він - то моє чудне натхнення) Та знову не можу згадати, чи є в нього лінк на мій щоденник. А навіть, якщо так..він пробачить. Бо.. Діти - найкраще, що є у цьому світі.

пс.
Всю щирість і захмарність цих думок дарую лише йому - чарівному хлопчику.

Увесь позитив (він тут є, тактак) і романтичність - любому і закоханому (так?) братику Дансу.

Легкий смуток - іншому, в якого такі ж гарні очі (до речі, я йду на Бумбокс)) сподіваюсь, не помітимо один одного. Бо як же ж жити далі?)..

Тільки себе не дарую нікому *примружує очі і кладе до рота цукерку*
Пожаловаться
Комментариев (1)
npu3pak    24.03.2007, 04:25
Оценка:  0
npu3pak
Гыыыы.... садистка... так над бедным детем.... :02:
Реклама