Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

...

26 марта´07 22:42 Просмотров: 294 Комментариев: 0
Відчуття необережної примарності і туманної залежності залишається за обрієм пізнання...
Далі лише дорога до невідомого почуття ,що росте і проростає в мозку фіалками вранішньої зорі...
Мерехтливо і небезпечно яскраво палає вогник бажання у темних молочно-кавових очах з присмаком меду...
Недоторканість слів і магія тихого порозуміння вплітається в моє волосся і вузликами вимальовує карту скарбів твоєї душі...
Ми різні...ми так неймовірно різні і так небезпечно схожі...
Та я люблю тебе...Я відчуваю твій аромат, я гублюся в ньому як пташка у вранішньому тумані...
Я пливу річкою ,течію котрої вже не стримати, а дно не вивчене...
Рятувати мене нікому та я й не хочу рятуватись...
Я боюсь пірнати але точно пірну...
Бо я закохуюсь у кожну краплино нестримної і бурхливої стихії що живе в тобі і є віддзеркаленням мене...
Дивно знаходити своє відображення там, де шукаєш відмінності і порівняння...
Я люблю тебе не за те що ми схожі...
Я кохаю тебе не за те що ми різні

Я просто знайшла Тебе
Я просто знаю що ти - це Ти
Я обожнюю відчуття МИ саме за умови, що друга половинка Ти...

Хіба має значення, яким почерком написане те слово, яке для мене найдорожче в світі?
Головне, що воно написане у моїй душі Тобою...
Пожаловаться
Комментариев (0)
Реклама