Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

....

1 апреля´07 23:50 Просмотров: 406 Комментариев: 4
-я знаю, що буде завтра. власне і те, що було вчора. кожне вчора просто програмує завтра, але вже через призму сьогодні...чесно...ти мені не віриш?
-вірю, кицю, але не хочу, щоб було так, як ти кажеш. ти не помреш. ніколи. житимеш вічно. зі мною.
-так, з тобою вічно. смерть не перекреслює вічність. її не варто боятися.
-я не боюся своєї. боюся побачити твою.
-не побачиш, не бійся. я з тобою вічно.
вона підійшла до вікна. ніч мирно заглядала до них в очі. вона стояла так, що місяць освітлював її обличчя. воно здавалося ще прекраснішим. важкий вечір. втома, важкий день, проблеми у подруг. такі вічні і такі дріб"язкові. вона вислуховувала їх, допомагала тишею, забирала біль собі. потім плекала його і він повільно перетворювався на приємний теплий згорток всередині, наче ковток ранкової кави. вона мусила йому це сказати сьогодні. у спальні тихо дрімає їхня донечка. така світла, як місячне сяйво. її посмішка зігріває всіх. а вона сьогодні ще не бачила її посмішки. змалою сиділа знайома, вона мусила відлучатись. тепер чекає дитячого:"ма!". ..але до цього моменту вона сумує. розповіла йому, що знає.вона не доживе до старості. згасне, як свічка. швидко і легко. а він залишиться. виховувати, оберігати дітей. він не хоче її втрачати. не так. хоче померти з нею в один день. а вона просто знає...
"МА!"
вона побігла до спальні. засокотала до малечі, взяла до себе на руки, пішла годувати. він милувався своїми дівчатками. зараз вони підуть гуляти, все буде добре. і ніякої смерті немає. вічно триватиме ідилія...
дитя обом навіювало блаженний спокій, умиротворювало після важкого дня. дівчинка любила гуляти з обома батьками. забирала від прогулянки все - шепіт вітру, поцілунки сонця, усмішки веселки, дотики травинок. а потім віддавала те все їм. таки ідилія....
* * *
-мамо, я вже вдома! там така гроза, так гарно. йдемо на балкон дихати, будь ласка...
вона вибігла доньці назустріч. хвала богам, дійшла щасливо додому. блискавка била все навколо, а донечка як і вона ненавиділа ховатися від дощу. вона любила грозу, проте боялася. адже там може хтось загинути. донька навпаки не вміла боятися. цим пішла у батька. він теж нічого не боявся.
-пішли гуляти, ма?
-зараз ні. хай вогню стане менше.
повернувся він. малеча пішла випрошуватися до нього. він взяв парасолю і пішов на вулицю - не міг відмовити донечці. через годину повернувся. вона ледве вимовила:
-а де?...
-як? хіба не вдома? я ж її поперед себе відправив.
вона кинулася під грозу, він залишився чекати їх вдома. зробив чай, порізав тортик, став біля вікна.
-о, тату, ку-ку! правда, там здорово?
-так, малеча, де ти була?
-в садку. там зараз дуже гарно.
-а де мама?
-не знаю. я її не бачила....

він вийшов у садок. дощ вже ущух. у садку на гойдалці сиділа вона. її тихо гойдав вітер. сама вона була наче...
-сонце!
і тиша. блискавка ніколи не промахується. все...


Пожаловаться
Комментариев (4)
Отсортировать по дате Вниз
oberon_uranus    05.04.2007, 23:27
Оценка:  0
oberon_uranus
лірично. гарно. а як щодо чогось оптимістичного?
адже те, про що ми часто думаєм, те і притягаємо.
Крис_    03.04.2007, 11:34
Оценка:  0
Крис_
і бискавка теж...
Крис_    02.04.2007, 11:34
Оценка:  0
Крис_
вона ніколи не промахується...
ніколи...

і блискавка теж...
Bast_    02.04.2007, 11:34
Оценка:  0
Bast_
не промахується..завжди потрапляє в ціль...в саме серце...
Реклама
Реклама