Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Він був надто...

2 апреля´07 1:54 Просмотров: 343 Комментариев: 0
Він був надто... Надто для неї і ще кілкох десятків таких, як вона. У чому те "надто"? Таких звуть - надто бездоганними.
Його звали, припустимо (що б такого припустити, чого у мене ще не було?), Т.: Тимофій, Тарас, Тракторист, Телеграф, Телепорт.. Просто Т. У нього були руки, ноги, голова, вії, очі, губи, генеталії, живіт і шкіра. Найбільше, їй подобалася шкіра, бо чоловіки без шкіри - то наче риби без зябрів. Шкіру вона взагалі вважала найголовнішим, бо на шкірі можна було малювати, її можна було шкрябати, кусати, слинити, нюхати, цілувати, жмакати, робити масажі, торкатися і взагалі - шкіра то було найголовніше. А у нього була надто гарна.
Ще у нього був голос, який не можна було не чути. Він їй снився, здавався, чувся, переслідував, ґвалтував, шепотів, переконував, перекочував, залишав, повертався, але ніколи не забувався. І тому він був надто.
Т. мав усе, чого їй не вистачало, крім відкритого серця. П"ятнадцять засовів, сімнадцять замків, дві пари ґрат, а всередині ключі й небо, і лиш той хто всередині відчинить тому, хто зовні.
Вони були цого дня удвох. Він, якого стало для неї надто.. І вона, якої завжди було замало. Вона різала зелені петрушку й кріп, трохи цибулі і черемші, перетерти корінь імбирю, орегано, шавлія (треба не абути змішати шавлії з тютюном) і ще чогось. Вона різала зелень, інколи зупинялась, підходила до вікна й дивилась на будинок навпроти. Їй було надто.
Він читав щось, невідомо що і невідомо навіщо, проте читав. Інколи цитував. Вона різала зелень. Їй було надто. Вона всміхалась. Він був чужинцем.
Вони знов були вдвох. Вона кружляла по кімнаті у легкій сорочці на голе тіло, він дивився у дзеркало. Їм обом було надто. Вона спинялась і обіймала його зі спини, притулялась, і складалося враження, наче у світі її більше нема. Потім вона стрибала на підвіконня, звішувала ноги з вікна й раділа тому, що їй надто... Він не читав її віршів.
Вона дивилася у стелю, як синім шалем підіймається дим тютюну, змішаного з шавлією в пропорції 3:1. Дим летів у кватирку, протискувався через яскраво-жовті гардини, й вилітав на балкон, де кружляв, шукаючи виходу. Вона до того ж ще пила воду. Т. також дивився у стелю. Він видихав дим із присмаком вишні.
- На стелі можна було б намалювати небо. У мене мрія - небо на стелі.
- Можна було б, але дурна мрія.
- Чому?
- Ти любиш небо?
- Я люблю небо.
- А за що?
- Бо воно завше змінюється. Небо - то динаміка. Навіть коли нема хмарин - по ньому рухається сонце.
- У тебе дурна мрія.
- Так. У мене справді дурна мрія. Проте я б дуже хотіла.
- Але ти вже ніколи того не зробиш.
- Не зроблю.
Вони видихали дим і дивилися в стелю.
Він завжди йшов від неї. Вона ніколи не питала, куди йде Т. Бо не хотіла чути відповіді. Навіть коли вона виходила з його квартири - Т. йшов від неї. Їй не було байдуже, просто якось.. незвично? Вона ніколи ні в кого не питала, куди вони йдуть. Їй вистачало того факту, що вони йдуть, а, отже, вони нею вже наситилися. Зазвичай, її не питали, чи наситилася вона. Їй було байдуже, бо вона сама у себе ніколи того не питала.
Одного разу її перестало бути замало.Її взагалі перестало бути. Вони видихали дим і вирішили одружитися. Він продовжував йти від неї, а вона байдуже дивитися йому в спину. А коли його знов ставало надто - вона просто всміхалася.
Пожаловаться
Комментариев (0)
Реклама
Реклама