Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Хаєрате сонечко

2 апреля´07 18:43 Просмотров: 454 Комментариев: 14
А підріс. Довгенький уже, закриває лопатки, а якщо нагнути голову назад, лоскоче спинку. Рости ще, мій красивий, рости великий. Я б тебе поливала часто-часто, та не певна, що тобі сподобається гуляти під мазутно-радіоактивним київським дощиком.
Рік тому мала класичне каре, як у біоробота з "Гостей із майбутнього". На вступні їхала зі стрижкою "паж", а в дев"ятому класі була, як Амелі, тільки світла. І все ж поверталася до одного і того ж: до безформеного, неслухняного пухнастого хаєра (іншої назви не придумаєш), який відкидаю назад з обличчя ліктем. Волосся росте швидко: знає, чого йому самому хочеться.
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
Щойно на парі обговорювали самогубства. Завдання було - написати лист. Я віджартувалася, та й майже всі перекинули це на жарт.
А дехто писав, справді писав лист. Дехто справді думав, що розуміє самогубців.

Я - Хаєрате Сонечко, і я не розумію самогубців. Але не скажу, що ніколи не розуміла.
З роками люди починають когось розуміти, а когось не розуміти. Наприклад, щоб припинити розуміти дітей, достатньо вирости з дитячого віку і мати вже своїх. А щоб припинити розуміти маргіналів, жебраків, чи алкоголіків - о, це не так просто. "Лишь тот, кто из грязи - в князи, стыдится коснуться грязи.... " (с)
Треба просто прожити деякий час, щоб припинити розуміти самогубців. Треба бачити справжнє життя і бачити справжню смерть, реальну земну радість і реальне земне горе.

Навіщо їх розуміти? Щоб зрозуміти когось, потрібно відчути те саме. О, я нікому не побажала б хоч раз це відчути: захотіти смерті настільки, щоб заподіяти її собі.
Кажуть, ми врятуємо їх, якщо навчимося їх розуміти. Давайте спершу навчимося розуміти людей, Просто людей, кожного окремо. Просто помітити, на що схожі його очі чи волосся - і він вже навряд чи захоче вбити себе......

День: понеділок
Знахідка: фруктовий салат (хібо можна хотіти піти з життя, коли в ньому є - таке???)
Диски: "Амелі" та "Відпустка за обміном". Радію, як дитина, хоча обидва фільми вже бачила.

Текст: (Позавчора дiстала з полиці книгу, бо чомусь захотілося уточнити одну улюблену фразу, і дві години не могла відірватися, читала і читала все підряд. Книга, яка може розповісти про все на світі, розповіла і про самогубців.) -

"— Она несла в руках отвратительные, тревожные желтые цветы. Черт их знает, как их зовут, но они первые почему-то появляются в Москве. И эти цветы очень отчетливо выделялись на черном ее весеннем пальто. Она несла желтые цветы! Нехороший цвет. Она повернула с Тверской в переулок и тут обернулась. Ну, Тверскую вы знаете? По Тверской шли тысячи людей, но я вам ручаюсь, что увидела она меня одного и поглядела не то что тревожно, а даже как будто болезненно. И меня поразила не столько ее красота, сколько необыкновенное, никем не виданное одиночество в глазах!
Повинуясь этому желтому знаку, я тоже свернул в переулок и пошел по ее следам. Мы шли по кривому, скучному переулку безмолвно, я по одной стороне, а она по другой. И не было, вообразите, в переулке ни души. Я мучился, потому что мне показалось, что с нею необходимо говорить, и тревожился, что я не вымолвлю ни одного слова, а она уйдет, и я никогда ее более не увижу.
И, вообразите, внезапно заговорила она:
— Нравятся ли вам мои цветы?
Я отчетливо помню, как прозвучал ее голос, низкий довольно-таки, но со срывами, и, как это ни глупо, показалось, что эхо ударило в переулок и отразилось от желтой грязной стены. Я быстро перешел на ее сторону и, подходя к ней, ответил:
— Нет.
Она поглядела на меня удивленно, а я вдруг, и совершенно неожиданно, понял, что я всю жизнь любил именно эту женщину! Вот так штука, а? Вы, конечно, скажете, сумасшедший?
— Ничего я не говорю, — воскликнул Иван и добавил: — Умоляю, дальше!
И гость продолжал:
— Да, она поглядела на меня удивленно, а затем, поглядев, спросила так:
— Вы вообще не любите цветов?
В голосе ее была, как мне показалось, враждебность. Я шел с нею рядом, стараясь идти в ногу, и, к удивлению моему, совершенно не чувствовал себя стесненным.
— Нет, я люблю цветы, только не такие, — сказал я.
— А какие?
— Я розы люблю.
Тут я пожалел о том, что это сказал, потому что она виновато улыбнулась и бросила свои цветы в канаву. Растерявшись немного, я все-таки поднял их и подал ей, но она, усмехнувшись, оттолкнула цветы, и я понес их в руках.
Так шли молча некоторое время, пока она не вынула у меня из рук цветы, не бросила их на мостовую, затем продела свою руку в черной перчатке с раструбом в мою, и мы пошли рядом.
— Дальше, — сказал Иван, — и не пропускайте, пожалуйста, ничего.
— Дальше? — переспросил гость. — Что же, дальше вы могли бы и сами угадать. — Он вдруг вытер неожиданную слезу правым рукавом и продолжал: — Любовь выскочила перед нами, как из-под земли выскакивает убийца в переулке, и поразила нас сразу обоих! Так поражает молния, так поражает финский нож! Она-то, впрочем, утверждала впоследствии, что это не так, что любили мы, конечно, друг друга давным-давно, не зная друг друга, никогда не видя, и что она жила с другим человеком... и я там, тогда... с этой, как ее...
— С кем? — спросил Бездомный.
— С этой... ну... с этой... ну... — ответил гость и защелкал пальцами.
— Вы были женаты?
— Ну да, вот же я и щелкаю... На этой... Вареньке... Манечке... нет, Вареньке... еще платье полосатое... музей... Впрочем, я не помню.
Так вот она говорила, что с желтыми цветами в руках она вышла в тот день, чтобы я наконец ее нашел, и что, если бы этого не произошло, она отравилась бы, потому что жизнь ее пуста."


Пожаловаться
Комментариев (14)
Отсортировать по дате Вниз
Luzanna    06.04.2007, 07:32
Оценка:  0
Luzanna
Можливо йому потрібно було остаточно впевнитися в своєму рішенні. Або він чекав на якесь диво, якого врешті не сталося... А може, дійсно, вирішив перекласти на іншу людину відповідальність за свій вчинок.
Те ж саме можна сказати про останні листи. Коли людина залишає по собі лист, вона наче говорить, ось бачите, люди, ви не зрозуміли мене, не допомогли, і тому я йду звідси. А ви, дорогенькі, лишайтеся тут з відчуттям провини за мій вчинок...
Але ці люди не психи. Бо коли псих іде із життя, він робить це несвідомо. А ці люди готуються, обмірковують усе.
Luzanna    04.04.2007, 22:48
Оценка:  0
Luzanna
Він телефонував до фахівця, а не до чужої людини. І якщо психолог не змогла допомогти хлопцеві, то це не є її провина або недолік. В службі довіри працюють дуже відповідально і професійно, але там, як і в кожній справі, бувають невдачі.
Я навела цей приклад, щоб показати, що людина скоїла самогубство не у стані афекту, і воно було виношене і добре обмірковане. І це не було запаморочення свидомості... І навряд чи тут взагалі можна було щось зробити...
Пустельник_    04.04.2007, 22:48
Оценка:  0
Пустельник_
Навіщо ж тоді дзвонив, якщо твердо вирішив? Чого чекав від цього дзвінка і чого не дочекався??? Чи просо вирішив наостанок поіржати з цього світу, зробити ще одній людині боляче своєю смертю?
Тоді ця людина точно була психом.....
Luzanna    04.04.2007, 00:54
Оценка:  0
Luzanna
Мабуть ні. Є лише статистика скоєних самогубств. Можу пошукати для Вас, якщо хочете.

Був такий випадок. В службу довіри зателефонувала молода людина і розповіла, що збирається покінчити з життям. З хлопцем довго розмовляла психолог, і врешті їй здалося, що вона переконала хлопця і все тепер буде добре. Та й сам хлопець запевнив, що все вже зрозумів і хвилюватися немає про що. Поклав слухавку і повісився.
Тому можу сказати, якщо вже людина заговорила про можливість суїциду, потрібно звернути на це увагу! Бо всі ці розмови свідчать про те, що є у людини до цього схильність.
Пустельник_    04.04.2007, 00:54
Оценка:  0
Пустельник_
Якщо він вже телефонував до чужих людей, то йому справді не було з ким поговорити. А зателефонувавши, зрозумів, що там сидять такі самі чужі люди, як ходять по вулиці, їздять в метро і сидять разом з ним на парах.
Там мала сидіти людина, а сидів психолог.....

Я спілкувалася з одним суїцидалом. Випадково познайомилася в чаті, про що ми тільки не говорили. Він ненавидів усе на світі, а надто психологів. І тому він не дзвонив по телефону довіри, а писав листи мені. Досі часом пише, здається, в нього вже все добре.....
дышать    03.04.2007, 16:54
Оценка:  0
дышать
написала на тему самогубств для тебе у своєму щоденнику...Не знаю навіщо..
Це колишні враження від усього того. Уривками.
*не читай - спортиш собі настрій :05:))))))*
писала, бо згадала...
Luzanna    03.04.2007, 14:36
Оценка:  0
Luzanna
(продовження попереднього комментаря):

Але не знайшовши його, людина йде з життя.
Коли ж людина чинить самогубство у стані афекту, то записок вона, як правило, не лишає по собі. Тобто, рішення було прийняте спонтанно і про інший вихід людина не думала.
Пустельник_    03.04.2007, 14:36
Оценка:  0
Пустельник_
Сьогодні читала: в Північній Кореї кожен 20-й школяр думає про самогубство. Цікаво, у нас ніхто не спробував порахувати?

Не знаю. Але здається, що якщо хоча б одна людина дуже-дуже, щиро і сильно не захоче, щоб це життя обірвалося, і здатна буде все для цього зробити, самогубства можна уникнути.....
Luzanna    03.04.2007, 14:34
Оценка:  0
Luzanna
Це не зовсім так... Бувають випадки, коли людина чинить самогубство у стані афекту, але їх небагато порівняно з випадками, коли людина довго готується до свого вчинку. І це, як правило, люди, які не можуть пристосуватися до життя. Вікова категорія може бути різна. Просто у різному віці штовхнути на самогубство може різна причина. Якщо дуже молода людина має якісь вади, це може послужити приводом до самогубства. Нещасливе кохання також може стати приводом. У більш зрілому віці це може бути якась дуже важлива для людини втрата. В похилому віці до втрат іще додається байдужість дітей, родичів, сусідів та матеріальна скрута. І в усіх випадках людина довго, не один день і часто не один місяць готується до самогубства, шукаючи якийсь інший вихід.
charodijka    02.04.2007, 23:08
Оценка:  0
charodijka
klasno
Ватель    02.04.2007, 21:02
Оценка:  0
Ватель
В листі самогубці буде сквозити лише розпач і образа на весь світ. Слабкість. Егоїзм. Коли жалко лише самого себе. Ось це буде лист самогубці.
Майстер, Маргарита - незбагненна книга...))
Пустельник_    02.04.2007, 21:02
Оценка:  0
Пустельник_
А часом бувають дуже дивні записки. "Мам, будь ласка, не забудь нагодувати кота", "У моїй смерті прошу звинувачувати вчительку математики....."

Льош, я вже зрозуміла, ми з тобою при такій життєвій позиції житимемо довго-довго)))))
Luzanna    02.04.2007, 20:02
Оценка:  0
Luzanna
Книга, дійсно, виняткова!)) Час від часу перечитую її і кожного разу знаходжу в ній те, чого не помітила раніше...

Тема самогубства дуже неоднозначна. Частково це проблема психіатрії, частково вікова, частково соціальна... Бувають в житті людини такі миті, коли просто не вистачає сил жити. Навіть, якщо годину тому все було добре і людина разом з тобою пила десь каву...
Вибач, можливо я б іще щось сказала на цю тему, але мені трохи важко писати українською... Просто не звикла ще.
Пустельник_    02.04.2007, 20:02
Оценка:  0
Пустельник_
Єдине здорове пояснення таки вчинкам - психічне. Люди на мить стають психами, щоб це вчиинити. Вони роблять перед смертю те, чого ніколи не робили, а записки пишуть на автоматі. Ті, які довго мудрують над запискою і при цьому плачуть, ніколи не зможуть померти......
Реклама
Реклама