Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Прикро...

4 апреля´07 16:33 Просмотров: 247 Комментариев: 0
Прикро...
Прикро, що не розумієш... прикро, що навіть не хочеш розуміти, не хочеш слухати, не бачиш, не знаєш, не відчуваєш...
А пам’ятаєш, як колись вгадував мої думки? Відчував мій настрій...? Розумів мене...? Відчував мою потребу в твоїх обіймах, в твоїй посмішці, в твоїй присутності...?
Прикро...
Прикро, що я до цих пір розумію тебе... прикро, що не втратила здібність розуміти тебе, слухати, відчувати...
Ти сидиш, понуривши голову... палиш... а я відчуваю кожною клітинкою свого тіла твій настрій і знаю які думки проносяться зараз в твоїй голові...
Сміливість ніколи не була твоєю основною якістю, але зараз ти згубив навіть ті крихти, що в тебе були... Ти не знаєш як розпочати розмову, що сказати, як сказати...
Я палю, стоячи біля вікна, відчуваю спиною твій загнаний погляд, але я не хочу тобі нічим допомогти. Я мовчу... чекаю... палю...
Нарешті ти осмілився... Ти запевняв мене, що я диво в твоєму житті, але я варта кращого. Ти благав мене не шкодувати про тебе, розповідав, який ти нікчема, а я янгол, запевняв мене, що в моєму житті все буде добре...
Прикро...
Прикро, що не розумієш... прикро, що навіть не хочеш розуміти, не хочеш слухати, не бачиш, не знаєш, не відчуваєш...
Як щоби було по іншому, то ти би зрозумів, що я не та людина який необхідні ці слова, ти би зрозумів, що я відчуваю твою нещирість…
Мабуть ти чекав від мене сліз, мабуть думав, що я буду тебе благати залишитися. Може ти чекав, що я буду невтішна в своєму горі? Дарма…
Згадай якою я була, коли ми вперше побачилися… Згадай про, що я тобі розповідала, як я жила весь цей час і тоді ти зрозумієш чому я непомітно вийшла з кімнати не дослухавши твою лестиву оду, присвячену мені… Ти зрозумієш, чому я не плакала, зрозумієш чому я думаю, що все це на краще…
Пожаловаться
Комментариев (0)
Реклама
Реклама