Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Про мову. (лінгвістичні студії)

25 апреля´07 12:00 Просмотров: 522 Комментариев: 0
Все добре, тільки поляків багато))) Спочатку ця м‘яка, лагідна мова з купою шиплячих неймовірно смішила: хто сковеркав так нашу рідну українську, поплутав з російською, болгарською і сербською, перемішав усі наголоси, і чому в усіх цих людей така каша в роті??? Потім звикли, почали ставитись серйозно, навчилися трохи розуміти, і навіть наблатикали трохи польських слів. Отут вже, мабуть, полякам було дуже смішно чути наше рагульне “джєнькую бардзо”!
- Це суп! Як ви кажете, “супа”?
- Зупа, зупа! Або ж зупка.
- Зупка?
Вибух синхронного, дружного, взаємозакоханого реготу.
- Петре, скажіть будь ласка, чи Ви знаєте приклади, коли полякам повертають власність, конфісковану в роки радянської влади?
- Емммм....
- Петре. (повільно підбираючи слова). Чи у вас є знайомі, у яких відібрали будинок... е, дім.... хату.... Відібрали радянські? Чи тепер повертають?
- Аааа, так, так, ви знаєте....
Я давно вже вивчила логіку найголовнішого: перекладати для іноземців з української на... українську, зрозумілу для них. Підшукувати російські та українські слова, схожі на польські – це не так вже і важко.
- Даріуше, а як буде польською “черепаха”?
- Що? Не разумєю....
- Оуууу.... Черепаха. Ніндзя. Тварина. Повільно так повзає.
- ???
- Свєт, а нащо тобі та черепаха? Найважливіше слово, ага?
- Це є такий прикол у Влада на телефоні, “Урок польської мови”. Там черепаха – “тормозилка”!
Поки народ регоче з тормозилки, я показую полякові черепашку, як у дитинстві: кладу одну долоню на іншу та рухаю великими пальцями. Даріуш розуміє. Новий вибух реготу.
- Ааааа, то це “жоув”. Жоув!
- Як?
Поляк написав у моєму блокноті “ZOLW”. Я вчу його показувати черепаху двома долоньками.
- Як вас звати? Мене – Дарек. Даріуш.
- Аня.
- Анья? А вас? (це до моєї Панди.)
- Севгіль. Сев-гіль. Це з татарської мови. Означає “любов”. Мілошч.
- Ааааа, Мілошч! Сев-гіль? Мілошч!
Панда була Мілошчю до кінця поїздки. А ми з Даріушем до кінця поїздки показували одне одному черепаху. (“Анья, ніндзя!” – “Так, жоув!”)
- Зараз ми знаходимося у польському “задуп‘ї”. Але сьогодні ми поїдемо у ще більше “задуп‘є” (пані Ірина перекладає: “діра”. Кілька прикордонних містечок, якими нас возили мають вигляд досить-таки охайної “діри”).
- Як ви сказали, “задуп‘є”?
- Так. Оце, бачите, моя дупа (серйозний пан Марек розвертається і театрально демонструє товариству дупу), а то – “задуп‘є”.
- Це у вас пристойне слово???
- О, так!
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
Коли переїхали український кордон, нас зустрів здоровенний і якийсь наче рідний вусатий вуйко. “Пан мовить по-українськи? А цо то є???” – запитав хтось із наших, і всім іншим це запитання здалося цілком резонним.
І стало відразу сумно-сумно.
Пожаловаться
Комментариев (0)
Реклама
Реклама