Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

РУДКИ – МІСЦЕ ЗУСТРІЧІ Й ЗНАЙОМСТВА... ПОЛЬСЬКИХ ҐМІН

29 апреля´07 23:38 Просмотров: 539 Комментариев: 1
Слава Богу, стало вже нормальним явищем, коли відвідують Смбірщину не лише групи туристів, але й різноманітні урядові делегації, органи місцевого самоврядування із сусідньої Польщі. Так сталося й минулої п‘ятниці: заступники голів райради та райдержадміністрації Віталій Кімак та Василь Федірко зустрічали групу представників ґміни Ясло. У цій затишній місцині має відбутися Фестиваль карпатської культуи, це – влітку. А на вересень заплановано міжнародний фестиваль обдарованої молоді.
Власне й приїхали чиновники з Ясла на запрошення Самбірської районної ради для того, аби погодити деякі організаційні моменти: вид транспорту, місце перетину кордону, кількість учасників фестивалю з Самбірщини, таке інше. Отже, 25 молодих людей із Самбірщини стануть учасниками фестивалю 4-6 червня та 16 вересня цього року. І представлятимуть Україну у танці, пісні малярстві, та інших видах художньої творчості. Крім них, у фестивалі візьмуть участь молоді люди з Польщі та Словаччини.

РУДКІВСЬКА ШКОЛА "MUŚI BYĆ!"

У складі польської делегації була й директор однієї з тамтешніх шкіл. Звісно, їй кортіло побувати в якійсь школі у нас. Зрозуміло, що наше начальство повело гостей не куди-будь, а в Рудки.
Слід визнати, що неабияке враження на гостей справили не наявність мультимедійної дошки, не охайність, навіть не наявність чималенького спортивного залу, і, навіть, не тренажерний зал. Найперше, від чого "ахнули” польські гості – це кількість гуртків та рівень робіт наших юних майстринь. Вишивки, плетиво із сухої трави, ткацтво – усе це викликало захоплення. Але бісер... треба було бачити, як ці жінки милувалися цими браслетиками теребили у пальцях намиста й ґердани!
Потім гості підійшли до порогу рудківської гімназії і ..."Witajcie na żiemi ukraińskiej!" – добірною польською мовою... Це делегація з Дембіци прибула до рудківчан (виявляється, вже не вперше), аби погодити власні питання по своїх же ж проектах. Власне тут, практично, у дверях рудківської гімназії зустрілися і познайомилися (!) представники сусідніх польських ґмін: Ясельської та Дембіцької.
Запитаєте, чого це так зачастили до нашого краю чиновники з польського самоврядувння? О, тут відкривається дуже важлива і цікава тема.

ЗОВСІМ НОВЕ Й ДУЖЕ ЦІКАВЕ У НАШИХ СТОСУНКАХ.

Ні, ні, я ще не збираюся загодя "розбирати польоти" наступних футбольних змагань. На шпальтах нашої газети вже нераз згадувано про Агентство регіонального розвитку Самбірщини. Ця неурядова організація розробляє різноманітні проекти, що фінансуються Євросоюзом, Сполученими Штатами, чи якоюсь іншою країною. Тут, власне, про ту ж схему йдеться.. Європарламент затвердив програму, скажімо, культурного розвитку, чи розвитку неурядових стосунків з прикордонними (до ЄЕС) державами, тощо. Під цю програму передбачено певну суму. Куди ті кошти підуть, у чиї руки потраплять – ще не знає ніхто. Люди (радше, організації) пишуть різноманітні проекти, що підпадають під ту чи іншу програму Об‘єднаної Європи. Яка програма переможе (тобто, який проект буде привабливішим чи оригінальнішим) – туди й підуть тисячі євро. Відверто кажучи, ці проекти дуже нагадують ретельно продуманий бізнес-план. Тут не тільки має бути все прораховано до останнього євроцента, але й до секундочки: коли, хто й що має робити, у який спосіб і скільки часу.
Так от, на наступні кілька років Об‘єднана Європа передбачила солідну суму на програми, що розвиватимуть стосунки з громадянами сусідніх країн. У довжелезному списку держав-сусідів, з ким європейці хотіли б "наводити мости дружби", перше місце посідає Україна. Сусідня з нами Білорусь, якщо не помиляюся, п‘ята, а Росія – загубилася десь у четвертому десятку. Це говорить про те, що найбільше шансів виграти конкурс має той проект, що стосується власне України.

ЩО ЦЕ ОЗНАЧАЄ ДЛЯ НИХ?

Для органів місцевого самоврядування на сході Польщі це означає, що вони мають чималі переваги, бо їм найближче до нашого кордону. Там проживають люди, що виселені звідси під час злощасної операції "Вісла", а тут – живуть лемки та бойки, яких також забрали з прадідівських осель по той бік кордону.
Та хіба це? Якщо добре захотіти, можна напрацювати цілу гору цікавих ідей, від яких клєрки у єврокомісіях просто не зможуть відмовитися. Приміром, організувати спільний табір для бойскаутів, чиї дідусі колись воювали між собою: німців, поляків, українців. Хіба не грандіозно?! Правилам таборування навчати нікого не потрібно – вони єдині у всій системі бойскаутів. А користь величезна: ненавидіти "інших" нас із вами учили чи не з маленького: вулиця, вороже до будь-якої людини совєтське суспільство, сучасні фільми, повні агресії... А от жити (мирно і толерантно!) у багатоликій та тагатомовній європейській спільноті й залишатися при цьому самим собою – не навчав нас ніхто.
У приватній розмові один польськи підприємець зізнався, що для людей його кола є, насправді, дві Польщі: Польща номер один (від західного кордону і по Варшаву й Краків) і Польща номер два (звідти – і по східний кордон). Так сталося з багатьох причин, які можна об‘єднати одним словом: геополітика.
Німецькі інвестори не бажали їздити десь там по польській глибинці з її "недзеркальними" дорогами та поганою інфраструктурою – для них зручніше було мати справу просто у столиці, або поряд із власним домом – відразу ж по той бік кордону. І поляки, що мешкали ближче на захід, частіше виїжджали за кордон: на заробітки, чи на гендель – не має значення. Важливо те, що вони швидше збагачувалися, більше заробляли. А тому – швидше відкривали свою справу, тощо. Прото тоді у Польщі були такі часи. Це раніше швидко багатіли ті, що заробляли на різниці цін в Україні та Польщі. Потім було майже те саме – тільки на іншому кордоні.
Добре фінансована співпраця з Україною означає для східної Польщі добрий шанс. Оті сотні тисяч євро можуть бути засвоєні власне на тих теренах. Якщо так станеться, то там незабаром з‘являться добрі дороги, хороша інфраструктура й комунікації, словом, усе, що потрібно для "зваблювання" іноземного інсестора. Та й рівень життя східних поляків суттєво зросте й більш-менш вирівняється з рештою громадян Євросоюзу.

А ДЛЯ НАС – ЩО?

О, тут треба писати, як у рефераті... По-перше: далеко не всі ті європейські грошенята осядуть у Польші, щось перепаде й українцям.
По-друге, навіть їздячи Україною вздовж та впопер ек, поляки, хоч-не-хоч, залишають свої гроші в українських готелях, ресторанах, автозаправках, сувенірних крамничках і так далі. Тільки на перший погляд це здається дрібною коппійчиною. А що станеться, коли туристичні оператори стануть постійно возити цілі натовпи "роззяв із набитими кишенями" (так жартома називають в інтернеті туристів)? В історії вже відомі приклади, коли туристичний бізнес став джерелом надходжень у бюджет країни номер один. Скільки "туристичних" заробітків можуть мати наші Рудки, Сприня, Звір та інші – годі й говорити.
По-третє: чимало українців безпосередньо скористаються з цих проектів: наші діти побувають у світі, заведуть закордонних друзів. Творчі коликтиви... важко у двох словах оповісти, яке значення для кожного з них має кожен виступ за кордоном. Поза тим – у переліку заходів з Україною є й навчальні курси, семінари, короткотермінові школи і таке подібне. Якщо, бодай, півсотні українців чогось нового навчиться, ще й за кошт сусіда (Євросоюзу), то це – також добре, чи не так?
По-четверте: якщо добре вчитатися, куди і скільки грошей готові віддати європейці, мороз піде по шкірі. Вони хочуть реставрувати пам‘ятки сакральної архітектури, відроджувати культурні традиції, сприяти розвиткові мистецьких, студентських та молодіжних рухів, навчати дітей або солідне панство сучасним технологіям, багато-багато іншого. Напиклад, вони дали полякам гроші (або значною мірою повернули потрачені на це гроші) на розвиток мережі "молодіжних центрів". Якщо говорити "на хлопський розум", то це наші Народні доми, тільки з євроремонтами, інтренет-кафе, більярдними столами, музичною апаратурою, театральними костюмами та усім потрібним реманентом.
А тепер згадайте про стан наших стареньких і унікальних церков та наших Народних домів.

АЛЕ НАЙВАЖЛИВІШЕ – НАСТУПНЕ.

З гіркотою розповідав у Рудках пан Андржей, віцестароста Дембіци про перші часи Польщі в Євросоюзі. Але причиною, виявляється, була не слабкість польської економіки, а некваліфікованість влади. "Нам давали великі гроші, щоб легше було пережити цей перехід, – говорив він, – наші не вміли взяти! З усього, що нам давали, ми зуміли отримати десять відсотків. Чи уявляєте, що б то було, якби ми взяли, хоча б п‘ятдесят!?"
Користуватися європейською системою фінансування ще треба добре вміти. Тут нікому не допоможуть ані панібратство, ані корупція, ані родичання. "Грубі гроші" йдуть у руки лише тому, хто більш кваліфіковано напише якнайоригінальніший проект, ще й так, аби він якнайбільше відповідав програмі, під яку виділено кошти. А це, самі розумієте, не рефереат з інтрнету скачати...
Є ще одна вимога: проект має бути написаний і втілений позаурядовою структурою. Ось тут ми з вами і "впираємося" в необхідність таких структур, як наша Агенція регіонального розвитку Самбірщини. Як уже знають наші читачі, один проект вони вже успішно захистили і втілюють. Минулої п‘яттниці вони отрмали добру звістку про фінансування чергового. Дай, Боже, неостаннього.
Отже, найбільша користь від оцієї співпраці з Європою через Польщу у тому, що наші люди навчаться користуватися цивілізованою системою фінансування, а влада – чітко формулювати потреби району, бачити його перспективи, визначати пріорітети та "добувати" на це гроші. Саме у цьому найбільша користь від отакої співпраці із західними сусідами. Якщо помиляюся – виправляйте!
Тому, гадаю, нема сьогодні нічого дивного в тім, що керівництво двох сусідніх польських ґмін, Ясло та Дембіца, вперше познайомилися саме на нашій, рудківській землі. Хоч живуть вони, виявляється, близько 30 кілометрів одне від одного.
Теги: україна - польща: мі
Пожаловаться
Комментариев (1)
dobri    20.08.2007, 02:18
Оценка:  0
dobri
тебя-меня с днем рождения!
Реклама
Реклама
Популярные заметки