Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Прокіно

18 мая´07 22:48 Просмотров: 289 Комментариев: 0
власне,мова йтиме не про якусь конкретну стрічку,абощо. Мова йтиме про ту атмосферу,яка виникала з дитинства при самій лише згадці того слова. Спершу (принаймні роки з три-чотири від найперших спогадів) то асоціювалося із китайськими бойовичками років семидесятих,які у вихідні по кілька годин включали по телевізору-там-бо дівчата були здебільшого у надзвичайно гарних костюмах.а от уже пізніше великий напівтемний зал назавжди захопив тебе у полон,навчивши чекати кожного походу туди як до втаємниченості у загадку прекрасного. і це відчуття не пропало. Хоча зараз до кінотеатрів не у пору фестивалів ходиш рідко,і в основному за кумпанію (бо крутиться переважно комерційний непотріб),досі лишилося те дитяче зачудування.Погодьтеся,при перегляді на великому екрані будь-якій картині якось мимоволі прощаєш із третину огріхів.
І натикатися на колінку сусіда при необережному рухові не так боляче. І навіть цілуватися у кіно виходить якось по-особливому-набагато ніжніше. І виходити надвір-все одно що виходити до якогось іграшкового світу із сравжньої реальності,хвилини зо три відчуваючи себе прибульцем,загубленим у незнайомому вирі людського побуту...
як,не крути,а магія кіно жива,і не помре,напевно,ніколи)
Пожаловаться
Комментариев (0)
Реклама
Реклама