Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Відповідь на філософське питання про життя та смерть...

22 мая´07 11:08 Просмотров: 661 Комментариев: 12
Запитала мене подруга, з якою я переписуюсь, що я думаю відбувається після смерті.
Свої роздуми з данного питання і пропоную вашій увазі.

Насчет смерти.
Не поверишь я ее не боюсь. Вопервых, человек имеет волновую структуру (та же душа). То есть физическое тело всего лишь оболочка. Вовтрых, когда видишь время от времени смерть, перестаешь ее бояться. Как говорил Мишель Монтень: "Смерть не надо ждать, она сама прийдет к каждому и каждого научит что надо делать и как".
А после смерти,.. может свобода, а может ничто, пустота (хотя мне это кажеться мало вероятным).

Мой подход к жизни.
Задание каждого человека - продолжить свой род. Таким образом частичка тебя будет существовать после тебя. Более того нужно сделать все чтобы сыну/дочери жилось легче нежели тебе. Пока же нет детей нужно наслаждаться жизнью, каждым ее днем, каждой минуткой, каждым вздохом. Окружающим которых любишь, уважаешь, надо во всем помогать от этого тебе самому будет приятнее.

Есть еще государство.
Как по мне, каждый, в случае любой угрозы должен при надобности и мотивации отдать свою жизнь. И каждый день думать как говорил Вашингтон: "Что ты за день сделал для своего государства. И не думать что оно для тебя сделало". Я знал людей, которые жили по таким принцыпам - я их уважаю и потому сам живу по ним...

Надсилайте свої роздуми на ці питання, мені цікаво...
Пожаловаться
Комментариев (12)
Отсортировать по дате Вниз
Ангел**    27.05.2007, 22:29
Оценка:  0
Ангел**
Смерть.. власне я її боюсь... просто від того, що не можу не боятись. Ми не знаємо, що там... а може суцільна самотність? а самотності я боюсь більш за все... "продовжити рід"... хм... це не обов'язок(імхо), до цього треба дійти... дітей не народжують "щоб було"... якщо прийде момент і я зрозумію, що готова стати матір*ю, то я кину усе, пожертвую всим і повністю присвячу себе цій малесенькій людині... поки це відчуття і готовність не прийшли - будувати сім*ю безглуздо... держава... мдя... от ради неї я б точно не жила... живу лише ради людей!!! а мені все одно італійці вони чи українці, бо кров у всих одна і серце теж...
alexey_NTSA    27.05.2007, 22:29
Оценка:  0
alexey_NTSA
Как говорил Мишель Монтень: "Смерть не надо ждать, она сама прийдет к каждому и каждого научит что надо делать и как".
Потрібно жити і насолоджуватися життям!
Що ж до держави, люди самі почали обєднуватися в суспільства, групи, а потім державу. Життя - це конкуренція(це знали вже палеолітичні мавпи), а разом набагато простіше вижити. Якщо діти, щось важать, то мусиш зробити так, щоб вони жили у сильній та могутній державі. Нам пощастило бути українцями, отож мусимо піклуватися про Україну.
Искра_реальности  (аноним)  24.05.2007, 13:04
Оценка:  0
Искра_реальности
А до того я була дитиною. Яка зраділа, що в інший світ ми йдемо не самі, яка тепер знає, що там на неї чекають, і вона колись неодмінно вирушить у цю подорож з почуттям повного щастя і спокою. :09:
alexey_NTSA    24.05.2007, 13:04
Оценка:  0
alexey_NTSA
Амінь :)
Искра_реальности  (аноним)  24.05.2007, 12:46
Оценка:  0
Искра_реальности
А що ж воно таке смерть? Може я теж не знаю, що воно таке... До того ж чого я маю боятися того, чого боятися не варто. Після того, як я померла, смерть мене зовсім не лякає, я скоріше чекаю на неї, як на початок чогось нового, незбагненного і чарівного. :01:
alexey_NTSA    24.05.2007, 12:46
Оценка:  0
alexey_NTSA
Після того... Звичайно.
А до того? :)
Искра_реальности  (аноним)  23.05.2007, 22:23
Оценка:  0
Искра_реальности
Кстати. А у детей страх смерти отсутствует вообще, напрочь :05:
alexey_NTSA    23.05.2007, 22:23
Оценка:  0
alexey_NTSA
Діти не знають, що таке смерть. А як можна боятися того про існування чого вони навіть не здогадуються? Вони бояться Бабу Ягу, Чахлика невмирущого:) і т.д.
Дорослі бояться смерті бо не знають, що це, проте знають про існування смерті як такої.
А є люди, які цінують життя, проте перебороли страх перед смертю (до цієї категорії і я себе відношу).
Искра_реальности  (аноним)  23.05.2007, 22:23
Оценка:  0
Искра_реальности
Парадокс - чем старше люди, тем больше они бояться смерти. А я лично думаю, что раз я не знаюо том, что было до моего рождения, то какого я должна волноваться о том, что быдет после смерти :09:
alexey_NTSA    23.05.2007, 22:23
Оценка:  0
alexey_NTSA
Можливо тобі навіть жити не цікаво і це тебе не хвилює? :) :) :)
Ангелочек_Ксюша    22.05.2007, 12:20
Оценка:  0
Ангелочек_Ксюша
«А после смерти,.. может свобода» - свобода от чего/кого? Человек не свободный сейчас и потом свободным не будет.
«Пока же нет детей нужно наслаждаться жизнью» - жизнью нужно наслаждаться всегда! И когда нет детей и когда есть дети, и когда внуки появятся и дай Бог правнуков увидеть.
Про государство ничего не скажу, я о нем стараюсь не думать.
alexey_NTSA    22.05.2007, 12:20
Оценка:  0
alexey_NTSA
З точки зору релігійної філософії матеріальне тіло обмежує духовні можливості душі. Відповідно душа звільнившись від тіла отримує свободу - це слов'янська, ат навіть христянська духовна традиція.
Щодо насолоди від життя, то я і не намагався говорити про стримування від насолоди :)
Щодо дітей, див. попередній пункт :)
А по державі. Якщо громадяни не будуть думати про свою державу, тоді з часом прийдеться !!! думати про чужу країну.
Реклама
Реклама