Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

I‘m thoughtless

27 мая´07 1:06 Просмотров: 395 Комментариев: 2
Привіт. я так довго не бачила вас.. так складно писати. останнім часом потрібні слова чомусь дуже складно стало відшукувати у себе в голові. здається, що так мало потрібних слів придумали. дивні ці дорослі люди. чомусь вони невпинно видумують усілякі розумні наукові назви речам, які, навряд, знадобляться, коли ти розмовляєш з дорогою тобі людиною. складається враження, що дорослі нахабно вживають ці лякаючі слова спеціально для того, щоб завадити тобі що-небудь зрозуміти. вони ж типу розумні. а вживаючи такі слова, вони впевнені в тому, що ти нізащо їх не запідозриш в незнанні Чогось. у них на все є відповідь. навіщо це їм??? чому вони забувають про найголовніше? чи в них вже спаплюжені цінності в житті? але ж вони також родом з дитинства! просто, напевно, трохи сліпнуть чи що. але, нащастя, не всі. таких мало, але є... пробачте. це я нарешті ту книгу про даосизм і вінні-пуха- "неотесанное бревно" прочитала. чи то після перечитування "маленького принца". я не знаю. а ви прочитали?? звідки я дізнаюсь, а? може голубів до вас пустити? але ж якби я знала адресу.. навіть вашої зеленої квіточки більше немає, тільки ота червона. оффайн. оффайн. чи може оффлайф. ненавиджу червоне. я написала вам листа, який не потребує відповіді. а ви, напевно, не отримали, не прочитали. а мені б тільки знати як у вас справи, чи подобається ця весна, хе, а ці запахи.. гуляти по тісним яблуневоцвітним вуличкам всю ніч. Правда ж круто? якби ж я тільки знала.. а сонечко, чи світить сонечко вам у праве око зеленим-зеленим ранком? і як справи з цим шпагатом? правда ж дурна ідея була?? ну.. не звератайте уваги, це я шукаю собі виправдання, бо нічого того не виконую.. взагалі, цілими днями нічого не роблю.. тільки в цьому суспільстві іноді знаходжусь, а потім втікаю. я не знаю. друзі і знайомі запитують, "єє, ти чіво такая висееелая????" тю, кажу- "ну..як завжди - вічно п"яна від життя", хоча причин я не знаю. навіть зараз розмальовую свою ногу якоюсь фіолетовою ручкою. так просто очі зручніше опускати. а. а коли приходжу додому, я плачу. тобто сльози самі по обличчю л"ються. а я не знаю, що робити.. я дивлюсь у небо. небо кольору ванілі.. ні, пам"ятаєте, з чим ви у меня асоціювались..ще восени з 11 листопада, цією зимою, першоберезневою весною... я тоді написала - "с молочно-пасмурным небом" чи як.. цієї весни я кожного ранку прокидаюсь, підходжу до вікна.. і те, що я бачу.. дуже схоже на вас. навіть погляд складно відвести, як і від вас.. "целый мир на мгновенье перестанет вращаться. и смотреть - не насмотреться, и дышать - не надышаться". а знаєте, нещодавно я сиділа на вікні і вдихала ваш запах, запах втомленого міста в очікуванні довгожданного доща. я знаю, ви теж закохані в дощ. цієї ночі був дощ. а я чомусь ніяк не могла заснути. і час. так раптом чогось подивлюсь на годинник. і точно та сама година. уявляєте? і так багатсько раз було. містично якось.
в мене ще й досі все летить з рук. за один день розбила декілька тарілок, впустила два горщика з квітами, ще щось там.. ручки, виделки, все летить. а я б з радістю полетіла з вами. але де ви? чому ви зникли??? а я пишу пишу літеру за літерою в якомусь дивному вікні, у якомусь "днєвніку", де якийсь розумний дорослий написав, що це місце "где Вы можете самовыражаться. Вы можете писать все, что угодно, конечно в пределах разумного, а другие посетители будут читать Ваши заметки, и при желании комментировать их". бррр. ти знаєш, одна думка, що це буде хтось читати, обмацувати своїми незрозумілочужимиінепотрібними очиськами, викликає тремтіння мого тіла. а чо я тут тоді пишу?? що зайнятися немає чим?? вийди на вулицю, насолоджуйся неприємними голосами в спину "дєвушка давайте пазнакомимся", чи якоюсь ще гидотою. можеш почати розводити тарганів, відкормлювати їх, щоб такі величезьні були, а потім влаштувати на них полювання. нещадно повбивати всіх до одного. або можеш взяти щось до рук почитати, так щоб забути про своє життя, роздивляючись, думаючи, сміючись з головними героями цієї книжки, яку написав незрозумілий дядько з незрозумілих причин. є. це вже наїзд якийсь з мого боку. що це я. є ж справді дуже гарні книжки, які можна читати, нюхати, знову перечитувати, класти під подушку, наніч дякуючи автору цієї геніальності, а потім дивитись свої різнокольорові нічні страхіття. але ж коли ви мені писали "Солодкіх снів", то все було зовсім по-іншому. бо лягали ми тільки біля п"ятої чи сьомої ранку, але неймовірно щасливі. а. ще лягали в 1, 2 ,3, 4, так як вставати потрібно було рано. але навіть вранці заплітаючись, постійно врізаючись у всіляку фурнітуру, ідучи до ванної безмежно ЩАСЛИВИМ. ми, доречі, вмиваємось тільки холодною водою. Однаково холодна вода на обличчі, але вона з окремих кранів, окремих квартир, будинків, вулиць, районів...світів? я досі не можу зрозуміти, як можливо було знайти вас? неочікуванно, незбагненно.. я казала, що це неможливо, а ви - що це так потрібно було.. і ніяк інакше. нічого немає випадкового. нічого.. нічогісінько!
Мені складно без вас. Приходьте якось, а я обовязково буду на вас чекати. Неважливо скільки.





А ведь каждый из нас мог нормальным бы быть человеком.
Хорошо, что не вышло так,
И что мы такие как есть.
Сегодня купила кассету с одним саундтреком,
И весь вечер в наушниках
Слушала песни
О людях, попавших в шторм,
Связанных в лодке бумажной,
О волосах, не любивших шпилек,
О слабости злой и бесстрашной.
О чувствах, лишенных глаз
И выживать принуждённых,
О городах, о пустынях,
О нас, исступлением измождённых.

Я спрячу твой образ, вытерев пыль,
Поглубже, подальше,
За фотоальбомами, письмами, книгами.
За чёрно-белым пейзажем,
Где деревья, туманы и льдины
Вплетены в паутину мостов.
Отношения эти как нить паутины,
Язык - ни жестов ни слов."
(с) Flёur
Пожаловаться
Комментариев (2)
Отсортировать по дате Вниз
Изниоткуда  (аноним)  27.05.2007, 10:55
Оценка:  0
Cтать зрелым - вовсе не означает стать пленником концепций. Зрелость - это умение реализовать то что находиться внутри нас самих.
Чудо_в_Перьях*  (аноним)  27.05.2007, 05:23
Оценка:  0
Чудо_в_Перьях*
Я не очень люблю читать :09: Просто скажу если будет время залетай :1: :4: :93: :93: :93: :62: :09: :05: :01: :07:
Популярные заметки singuliere
Реклама
Реклама