Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Останній дзвінок

1 июня´07 17:11 Просмотров: 261 Комментариев: 0
Вчора, гуляючи в обідню перерву вулицями мого містечка, зустрічала натовпи і зграйки випускників. Впізнати їх легко: дівчата з білими бантами і в коричневій шкільній формі – доморощеному символі радянської школи. Замислююсь: чому я та мої однокласниці на останній дзвінок не натягали сукенки-фартушки-бантики? Єдине логічне пояснення – нам вони насправді набридли. Ми ж їх носили, отримували записи в щоденниках, якщо насмілювались вдягти, скажімо, джинси. А ці дітлахи вдягаються в інкубатор «попріколу». Ще вони дзвенять дзвіночками, п'ють пиво просто ідучи по вулиці, і посмоктують цигарки. Що ж, це їхнє свято, їхній день, не можу їх засуджувати. Вони здивовані і дещо розгублені. За останній рік наслухались чимало про шлях в доросле життя. Інстинктивно відчувають, що лафа скінчилась. Принаймні, для більшості з них. Ще разок повальсують десь за місяць у ошатних сукнях і все, і завтра вже не в школу. Все лише починається. Знаходячись у постстудентському періоді, збираючись днями відсвяткувати першу річницю закінчення ВУЗу, оглядаюсь в минуле і трошки заздрю цим дітям і трохи сумую. Здається, скільки б можна було змінити, уникнути стількох безглуздих помилок, використати стільки втрачених шансів! Все було б по-іншому в моєму житті. Як то кажуть: «Счастье было так возможно. И вот так возможно..». І все ж, не треба не враховувати долю, карму чи «предначертание». Прийшла додому і витягнула свою вінетку, розглядала фоти однокласників. Зараз більшість із них мають сім'ї, дяка Богові, успішні і здорові. І я теж з невпевненого гидкого каченяти перетворилась в самодостатню молоду жінку. Здається...:)
Пожаловаться
Комментариев (0)
Реклама