Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

.........то була субота

4 июня´07 8:50 Просмотров: 200 Комментариев: 0
Ну що можно сказати? як завши на висоті...як заши в польоті! Дивно, але відчуваю, ні, прсто знаю, що ще побаимось, обов"язково...він і сам таке сказав...
Так дивно... просто підійшов, як підійшла б я, наприклад, за дурним проханням, скажімо, приятельки.... Підиійшов сказати спаибі! Просто підійшов...
І вже позитив рівномирно роспливається по всьому тілу, заповнює кожну його клітинку, торкається серця, затсавляючи його битися з кожним раом з якоюсь дивною, навідь дивакуватою силою.
Дяка, така ж проста як і ти, і така ж міцна, могутня, густа. Дяка тобі за те, що не тримаєш увесь отой скарб у собі. А я знаю, який той скарб важкий, його не кинешь на півдорозі, бо знаєш, що від тебе залежать... І так сумно та приємно дивитися на тебе, бо ти той скарб несеш із посмішкою, нехай і сумною, із високо піднятою головою...дяка
Мабуть...надовго запам"ятаю той вечір, той день... одні етапи змінюються іншими...щось втрачаємо, щось знаходимо. Віддавати набагато приємніше, ніж брати, але складніше, бо береш на себе відповідальність. Кожного разу береш на себе відповідальність...за усе...навідь за один-єдиний погляд....за одне-єдине слово....
Дяка тим, хто не обїться тої відповдальності...дяка
Пожаловаться
Комментариев (0)
Популярные заметки ZUBR
Реклама
Реклама