Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Ніколи не був я нещасним

4 июня´07 21:28 Просмотров: 627 Комментариев: 8
Якось один подвижник довго й ревно молив до Бога, щоб Він послав йому чоловіка,
який би зміг наставити на праведну стежку, що легко й безпечно провадить до неба.
Отож, одного дня, почув від голос згори, що велів йому вийти зі своєї келії
та йти до притвору храму, де й мав зустріти того, кого так довго шукав.
Прийшовши - він побачив там старця.
Він був вкритий струпами, ноги мав зранені й закривавлені.
а одіж в нього була дуже злиденна .

Приступивши до нього, подвижник привітався, як звично:
-Доброго дня, старче!

А той йому відказує:
-Не пригадую, щоб мені коли трапився поганий день!

Тоді подвижник, почувши таку відповідь, зупинився, й немов би виправляючись, мовив:
-То нехай Бог зробить тебе щасливим!

А старець у відповідь:
-Ніколи я не був нещасливим!

Здивувався подвижник тій відповіді, й замислився - чи не вчулося йому чогось,
чи може недочув чи не так зрозумів слова старця.
Тому змінивши трохи слова свої, повторив:
-Що ти мовиш, старче? Я бажав тобі, аби ти був благополучним.

А старець знову каже:
-Ніколи не був я нещасним!

То ж подвижник подумав, що старець просторіка й вирішив випробувати його пізнання, кажучи:
-Хочу, щоби сталося з тобою те, чого сам собі бажаєш.
Старець на це відказав:
-Не маю ні в чому я жодної потреби, бо все, що лишень бажаю - стається мені, бо й не шукаю дочасного благополуччя.

Подвижник:
-Спасе тебе Бог, чоловіче, позаяк зневажаєш світське благополуччя.
Втім, прошу тебе, скажи мені, чи ти єдиний є з-поміж бідаків безбідний?
Бо тоді неправдою є слова Йова "Чоловік, щл родиться від жінки, віфком короткий і тривоги повний" (Йов, 14,1).
А як тобі єдиному вдається уникнути всіх нещасливих днів?
Не розумію твого глузду.
Старець йому на це:
-Як сказав ти, коли бажав мені доброго й щасливого дня, то суперечиш,
коли зичиш мені, щоб ніколи не пізнав жодного нещастя чи прикрости.
Бо що пошле мені Бог - за це я йому вдячний,
а не бажати благополуччя - ось моє благополуччя.
А примари щастя чи нещастя не шкодять нікому, хіба лише тим, хто їх боїться.
Але я не дбаю про щастя навіть тоді, коли молюся про нього до Отця Небесного, що всім управляє,
і так ніколи не був я нещасним, як той, кому збуваються всі його бажання.
Чи з голоду знемагаю - дякую за це Богові як Отцеві, що знає все, чого ми потребуємо;
чи мороз мені дошкуляє або під дощем до нитки вимокаю, чи инша якась негода мені допікає - все одно хвалю Бога.
Коли всі мене зневажають - однаково хвалю Бога, бо знаю, що все це він творить, й не можливо, аби те, що він чинить. не було добре.
Тому й усе, що Бог подає чи допускає, щасливе чи ні, солодке чи гірке - все вважаю однаковим й примаю з радістю,
немов з рук доброго Отця, і лише того хочу, чого хоче Бог.
Так, усе, що хочу - маю.
Окаянний той, хто шукає у світі цьому якихось розкошей, бо істинна розкіш у житті цьому - на одну лишень волю Господню покладатися.
Вона ж бо абсолютно добра й справедлива, та й ані більш благою не стане, ані лихою не може бути:
вона всіх судить. а її ж - ніхто.
Її то я тримаюся запопадливо. та й усією думкою біля неї перебуваю,
аби хотіти мені того, чого волить Бог,
і не бажати того, чого не хоче Він.
Тому зовсім не вважаю себе нещасним, коли так всю свою волю всеціло віддаю волі Божій і з нею узгоджую,
щоб не іншого чогось мені бажати, а лише того, чтого хоче чи не хоче Бог.

Подвижник:
Чи з пізнання свого так оповідаєш мені?
Благаю - скажи мені, чи так само б думав ти, якби Бог зволив тебе послати в ад?
А старець одразу ж:
-Чи мене пошле він в ад? Одначе ж поглянь - маю я дві напрочуд міцні руки, що ними б я охопив Його в нерозлучних обіймах.
Одна моя рука - то глибоке смирення, а друга - нелукава любов до Бога.
Й цими ось руками я б так міцно припав би до Господа, що що куди б він мене не послав - туди і Його я потягнув би за собою,
та й воістину радше перебував би я поза небом із Богом, аніж у небі без Нього.

Чудувався подвижник тим відповідям старця та й думав про себе, що
правильною є дорого до Господа, яка з волею Його згідна.
Та, бажаючи ще більше випробувати премудрість старця, яка під вбогою покрівлею його тіла затаєна, питає:
-Звідкіля ти прийшов сюди?
-Від Бога прийшов я, - відповідає старець.

А подвижник до нього:
-А де ж ти знайшов Його?
Старець мовив:
-Там знайшов я Його, де залишив я все усе сотворене.

Подвижник питає:
-Де ж залишив нині ти його?
Старець:
-Воістину в думках чистих і в добрім сумлінні залишив Його.

Кажe подвижник:
-Що ж ти за чоловік?
Старець у відповідь:
-Якийсь та й чоловік, втім такий, яким мене бачиш, що способом та існуванням своїм так вдоволений,
що не зміняв би його на багатства всіх земних царів.
А царем є кожна людина, що вміє панувати над собою і керувати своїми думками.

-То ж чи цар ти є? - відповів подвижник, - й де твоє царство?
А старець, вказавши на небо, каже:
-Отам моє царство. Цар той, кому відомі писання Царства цього.

Закінчивши питання, подвижник мовив:
-Хто тебе, старче, навчив цьому й хто дав тобі таку премудрість?
А той відповів:
-Скажу тобі, мій пане, коли я повсякдень мовчу, коли молюся чи в благочестивих думках вправляюся,
однаково тільки про те усіляко дбаю,
аби бути мені міцно з Богом поєднаним,
а єдність з Господом і згода з Його волею цього всього навчають.

Так подвижник скористав з бесіди старця, й поблагословивши його миром, пішов, хвалячи Бога,
що затаїв це від премудрих і розумних,
а відкрив цьому вбогому старцеві, що за злобою був мов немовля.

Пожаловаться
Комментариев (8)
Отсортировать по дате Вниз
Пешком_до_Луны    08.06.2007, 22:50
Оценка:  0
Пешком_до_Луны
Листая странички чужих дневников, замечаешь одно общее для всех направление. Счастье в жизни ВСЕГДА связывается с каким-то внешним событием: приобретением или обретением чего-то. Кто-то изнывает в тоске по второй половине, кто-то жаждет приблизить наступление определенного события. Вот сидишь и думаешь: "Люди сами у себя крадут настоящее ради иллюзорной радости в будущем или отравляют текущее, горюя о невозвратном прошлом".
A-Z    08.06.2007, 22:50
Оценка:  0
A-Z
О счастье - есть хорошая заметка у whitefrea"
Относительно ВСЕХ. да вроде не совсем у всех уж))) Об окружающих - ответил, см о Макаревиче).
А если и так - то не говорит ли это о распространении духа потребления?(((
Дескать - буду счастлив, если ПОЛУЧУ что-то?
А то без нового телефона (книги, машины, квартиры, подруги - вычеркни ненужное, впиши нужное) - жизнь прошла зря?))))))))))
Вопрос ведь НЕ в том, что и сколько мы получим чего-либо - с собой ТУДА ведь никто и ничего не заберет.
А вот что сможем отдать - и взрастить в душе своей... imho - естессно))
перестав смотреть на счастье - как на обладание ЧЕМ-ЛИБО - человек начинает видеть мир СОВЕРШЕННО в ином свете!
Я бы даже сказал - в истинном свете.
Может. стоит попробовать?))))
Белые_лепестки*    07.06.2007, 10:23
Оценка:  0
Белые_лепестки*
:4:
A-Z    07.06.2007, 10:23
Оценка:  0
A-Z
)))
Херувим*    04.06.2007, 22:02
Оценка:  0
Херувим*
Мы кстати на чаепитии в храме Агапита Печерского обсуждали подобного святого.
A-Z    04.06.2007, 22:02
Оценка:  0
A-Z
Это здорово. что есть люди, которым интересно обсуждать такие вопросы...
reflection_    04.06.2007, 22:00
Оценка:  0
reflection_
6 Великое приобретение - быть благочестивым и довольным.
(1Тим.6:6)
A-Z    04.06.2007, 22:00
Оценка:  0
A-Z
Аминь!)))
Реклама
Реклама
Популярные заметки