Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Янголя – Тигреня – Відьмочка Аліса...

5 июня´07 12:56 Просмотров: 456 Комментариев: 8
Вона... Хто вона? Білявка, студентка (в гуртожитку не жила) – ніби і цим вже багато сказано. Проте, цього точно недостатньо для характеристики людини. Тоді спробуємо почати зі знайомства. Тобто, люди спочатку всі чужі та самотні в своєму житті. З часом же стають знайомими, друзями, рідними etc. Отож, янголя. Так саме янголя, ви не помилилися. Маленьке з приголомшуючими довгими ніжками, природнім золотавим волоссям, очами, кольору літньої погожої днини. Янголя? Атож.
Зовнішність зрадлива?, запитаєте Ви. Скоріше так. Але про це пізніше. Характер у неї ніколи не відрізнявся стабільністю. Просто людина майже,.. ні ніколи, не могла сказати „Ні” своїм бажанням. Саме це до неї притягує, а потім... відштовхує. Мабуть, після таких дівчат кажуть: „Чоловіки зустрічаються з білявками, а одружуються на чорнявках”. Іронія долі. Не повірите, але для мене вже стало звичкою (приємною) зустрічатися з нею раз на два-три-шість місяців. Я бачу, що людина змінюється. Помітно поки що це лише у такі проміжки часу. Нажаль. Проте, „давно нема маркізи Помпадур, і час летить не стишуючи галопу”. „І все таки вона крутиться...”, - сказав колись відомий астроном Галілей. „І все таки вона змінюється...”, - говорю я, щоразу після наших зустрічей.
Янголя перетворилося в тигреня на річниці Помаранчевого Майдану. Вона з’явилася там несподівано. Коли ж я про це дізнався летів туди, мов на крилах. Побачив. Та вона лише сухо запитала: „Как дела?”. Я був просто шокований! „Час змінює людей”, - сказав собі я. У янголят виростають кігтики і так вони перетворюються на тигренят. Теж маленьких, теж гарненьких, але вони вже вміють кусатися. Вже вночі, коли всі повертались додому, я „випадково” сидів у її автобусі, „випадково” поруч біля неї. Вона ж „випадково” запитала: „Коли нарешті вимкнуть світло?”. Тигреня призвичаїлось, звикло і знову підпустило до себе ближче. Я був щасливий і розумів, що через сто кілометрів або три години казка завершиться. Янголя, чи то пак тигреня на плечі, палкі обійми, феєрверк понад Майданом... І завтра, як завжди, буденно на пари...
Аліса... Звідки ти взялася? А пам’ятаєте у Лук’яненка була така головна героїня з „Денної варти”. Відьмочка, яка ранками на себе одягала „штукатурку” і зачаровувала всіх простих смертних чоловіків. Мені здається це найвлучніше характеризує її – теперішнього формату. От, не знаю, чи вона відьмочка, проте я себе теж смертним не вважаю. Я – філософ, ці ж люди, вони безсмертні: Аристотель, Монтень, Ляйбниць, Кант, Гегель, ну Маркса, навіть не називатиму J . Не пам’ятають люди „тіпа, крутих пацанов”, тому вони й живуть не довго. Аль Капоне не враховуватимемо – він єдиний та неповторний J. Ви думаєте згадає хтось через десяток років тіпа проффесора?
Та ми взагалі-то про янголя, чи то пак тигреня, а вже як відомо, про Алісу. Отож, хлопці для неї ляльки. Вони всі на поличках, одні вже старенькі – набридли, інші – нещодавно подаровані (долею, випадком - неважливо) виявляються цікавими. Знаєте, як у бібліотеці, де замість книг ляльки хлопців. Вона дозволяє себе любити, але чи не стає вона лялькою після цього?
Вона не закохувалась так, щоби була готова віддати усе, абсолютно УСЕ. Кохання - це коли, для тебе головне не „МЕНІ”, а „ЙОМУ/ЇЙ”. Більше того, свідоме кохання, може бути у самостійної людини (фінансово, інтелектуально, досвідно). А ще емоції даного штибу охоплюють тебе і несуть все далі і далі у невідомість. Ти розумієш, що можеш втонути у цьому вирі. Це лякає, проте тобі настільки добре, що ти хочеш ще і ще. Ти просто не в змозі(і не маєш абсолютно ніякого бажання) полишити цей стрімкий потік кудись вперед. Можна порівнювати кохання і славу. Хоча в коханні важливими є емоції окремо взятої людини, а не схвальні відгуки юрби. Натовп ніколи не зможе замінити твою „другу частинку”. Вона говорить, що не любила. І додає, що боляче коли твій коханий не відповідає тобі тим же. Але друге заперечує першому. Отже, любила.
Історія цим не завершується. Йде день за днем, те ж відбувається й з роками. А за цей час вона стає все більш самостійнішою. Вона знайде ЙОГО, а може вже знайшла, просто потрібно відкрити по-новому J. Продовження буде... J...






Події відбуваються за 2 роки по тому... :)
Пожаловаться
Комментариев (8)
Отсортировать по дате Вниз
УльтаЛиа    06.06.2007, 22:29
Оценка:  0
УльтаЛиа
так по секрету.....Дарий 86....он таким умным кажется..заумные статьи пишет.ЗНаешь брата сложно оценивать....НО ты для меня-молодой мужчина,а он брат,понимаешь разницу?
alexey_NTSA    06.06.2007, 22:29
Оценка:  0
alexey_NTSA
Ну ьак різниця звичайно є.
Дякую за комплімент :)
Ангел**    06.06.2007, 17:27
Оценка:  0
Ангел**
:4: класно))
alexey_NTSA    06.06.2007, 17:27
Оценка:  0
alexey_NTSA
Дякую.
УльтаЛиа    05.06.2007, 16:01
Оценка:  0
УльтаЛиа
у меня брат твоего возраста....так прикольно сравнивать!
alexey_NTSA    05.06.2007, 16:01
Оценка:  0
alexey_NTSA
И как? чем-то похожы.?
Мне всегда казалось что я единственный и неповторимый :)
Шутка, но всеже есть что-то?
Тоже занимаеться самоанализом?
mir-ka    05.06.2007, 14:28
Оценка:  0
mir-ka
Интересно....и хорошо написано. Да, девушки такие мы и такими делают нас мужчины)))
А что такое J или кто такой?....
alexey_NTSA    05.06.2007, 14:28
Оценка:  0
alexey_NTSA
Мені здається, що з таких дівчат стають прекрасні дружини. І гарні мами. А щодо чоловіків - вони є різні. От я наприклад :)
До речі, я дійсно скромний, в міру обставин :)
Реклама
Реклама