Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Зів'ялі квіти...

8 июня´07 11:48 Просмотров: 276 Комментариев: 0
Людині, яка навчила мене бути сонцем, морем, вітром, зірками.. Яка подарувала мені відчуття польоту… з якою я вперше побачила свою планету… яка називала мене «серденько», як ніхто й ніколи : «З різними людьми – різні слова». В якій нестримно поєдналися пристрасть, ніжність і неповторність… Незабутній весні – 2007 присвячую..


Зів’ялі квіти на моєму підвіконні –
Тобою кинуті у пристрасті дари.
Зірве печаль пелюстку ще одну спросоння
Й залишить помирати назавжди…

В моїх очах синіло літнім небом,
В твоїх – з трави ранкова падала роса.
Ми напивалися дурманом степу
Так відчайдушно, що котилася сльоза…

В нестримнім прояві палала ватра,
Горіло все навкруг, а разом з тим і ми.
З власних сердець розводили багаття,
Кращого хворосту, повірте, не знайти.

Я була всім, чим може бути вітер,
Замріяно перебираючи піски…
В розтріпанім волоссі непомітно
Навік згубилися твої казкові сни…

В теплі долонь розтанула та мрія,
Що була сенсом нашого життя.
Смеркалося. І я десь відлетіла…
Зів’ялі квіти – спогадів сміття…


30. 05. – 05. 06. 2007
Кот
Пожаловаться
Комментариев (0)
Реклама