Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Штучний присмак життя

26 июня´07 18:48 Просмотров: 315 Комментариев: 0
Я вийшла з дому і раптом згадала, що забула жувальну гумку. Відразу в голові промайнули спогади :
- що я їла?
- та нічого смертельного. Лише картоплю зі смаженими грибами
- точно? Бо може бути неприємний запах з роту...
- цибулі й часнику в раціоні не було, значить все гаразд.
Все це сталося в одну мить.
Потім подумала: хіба штучний смак жувальної гумки приємніший, ніж природний, натуральний присмак в ротовій порожнині людини?
Не завжди. Просто так роблять всі і в мене теж це увійшло в звичку. Тепер така процедура вважається манерою гарного тону.


Який запах твій улюблений? Тобі потрібен час на роздуми чи ти, так само, як і я, можеш відповісти відразу?
Щодня, нанюхавшись сотні ароматів від різних людей у транспорті, на вулиці, в магазині – не має значення – ввечері нелегко відчути навіть запах свіжого осіннього повітря... А як щодо твого власного запаху, запаху тіла? Коли хочеш відчути людину повністю, відчути її дихання, тремтіння тіла, тепло рук і цей божественний ...який же він природний!...! запах тіла, вона робить дуже негарну річ – виливає на себе пів флакона парфуму.
Мені казали, що я пахну талим снігом.. як навесні. Дивно, але в мене запах життя – це літо. Поле, сонце, небо.. і безкраї обрії духмяної трави. Вітер м’яко огортає тебе в цей дурман і ти забуваєш про все на світі..




Починаючи з таких дрібниць, ми самі робимо себе штучними. Це – комплекси, що пов’язані з оточуючим середовищем, з суспільством. І після того, як наша община нівечить нас, ми так само її поважаємо, а деякі навіть і люблять! Безглуздя... скільки обмежень вона ставить.. обмежень у всьому.. починаючи з щоденного раціону і закінчуючи особистим життям. Складається враження, що всіх це влаштовує, що це кінцева межа. Але ж межі немає! Ніде й ніколи не було. Це лише умовність, яка заковує наше світосприйняття й мислення в кайдани. І якщо хтось насмілиться переступити цей „кордон”, то вважається ІНШИМ, в деякому сенсі зрадником. На нього дивляться скоса і з презирством, його стороняться й уникають. А якщо ви зараз скажете, що суспільство вам ні в чому не може завадити, що ви вільні від його умовностей, я відповім: „Неправда! Не обманюйте хоча б самого себе, не кажучи вже про інших.” Вони наявні у всіх, але в більшій чи меншій мірі, настільки, наскільки ми це контролюємо і самі того бажаємо.
Нещодавно познайомилась з живою лялькою. Зовнішність справжня, людської подоби. Розмова також нормальна, може спілкуватися на визначені його кругозором теми. Це, напевно все, що він має від Homo sapiens. Посмішка, блиск в очах, манери, поведінка настільки неприродні, що моментами хотілося блювати.. Здається він радів, що підчепить чергову красунечку на вечір. Не просто радів, а задовольняв в уяві своє самолюбство, що парує від нього з усіх отворів. А я спостерігала і тішилася... Він живе у власному світі і зовсім не бачить, який нікчемний і жалюгідний. Цікаво, що відчувають такі експонати, про що думають. Чи вони й на це не здатні? Очевидно.. - все інше настільки ж штучне. Виходить, винне не лише суспільство. Ця особа власноруч виліпила з себе ляльку, гадаючи, що всі зможуть полюбити її саме такою, ніяк не іншою.
Трагічно... Але ж... „у кожного свій шлях широкий і своя дорога”. Всі мають право вибору. І хто знає: може, в штучному житті щастить більше??





15. 09. 2006
Пожаловаться
Комментариев (0)
Реклама
Реклама