Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

розповідь

27 июня´07 12:46 Просмотров: 452 Комментариев: 1
наткнувся на одному форумі, страшенно сподобалось

Нарешті! Ура! Знову я за межею міста... Ліс - моя вічна мрія. Я хочу колись тут оселитися. В цьому незбагненному світі різноманітності Життя. Я намагаюся частіше - за першої ж нагоди - вибиратися з міста в мій рідний ліс. І кожного разу я в захваті від цього місця. Навіть той факт, що покидати територію міста без особливого дозволу протизаконно, ніколи не ставав мені на заваді. Від одного з старих трейсерів я дізнався, як можна пробратися через висотну стіну, що оточує весь мегаполіс, назовні. Довелося кілька років вивчати мистецтво паркуру... Але заради того, щоб частіше бувати на природі, я готовий підти на все. Тимпаче, потратити кілька років, щоб навчитися безпроблемно перебиратися через стіну і прошмигувати повз охорону. Не люблю місце, де народився - мегаполіс Садомар-ЕН. Приставка "ЕН" в його назві означає "Ера Нова", відлік якої почався після закінчення Третьої Світової. Мій дід брав участь в цій 12-річній битві нано-, кібер- і гіпертехнологій. Він служив механіком робототехнічного батальйону, обслуговував 30 бойових роботів. Навіть не уявляю, як він кожного разу при виході із строю однієї із цих 4 метрових машин смерті, за лічені хвилини знаходив несправність і все виправляв. Так, в нього були "золоті руки". В наш мирний час його б дуже цінували як спеціаліста. Але за що він боровся?.. За світле майбутнє?.. Думаю, саме в це він вірив. Проте... Наприклад, Садомар-ЕН став втіленням гріхопадіння. Місто розпусти, спокуси, блюзнірства, зради і духовної слабкості. Жодного праведного жителя, жодної краплини щирості і поваги в серцях... Лиш зневага, безмежна гордість, підлість... А що ще їм залишилося робити? Адже, Ера Нова це час дуже великих змін. Після настання миру на Землі все населення планети зосередилося в 32 велетенських мегаполісах. В Садомар-ЕН проживає 41 млн. жителів... 41 млн. порожніх холодних сердець. Всю фізичну роботу виконують роботи. Роботи в побуті, на виробництві, в сфері обслуговування... вони всюди. Людям залишилося лише насолоджуватися життям. Але виявилося, що вони не знають міру. І насолода перетворилася в слизький і бридкий світ гріха. Я почувався там наче не в своїй тарілці. Так, я чудово розумів їх всіх, але...
Щоправда, це їх вибір. І я не маю права, вказувати їм, що і як робити. Ми всі в одному місті, але такі різні... Добре, що в мене є цей ліс. З велетенськими соснами, що майже прирівнюються верхівками до висоти міської стіни. І тут справжнє повітря, таке, як воно було спочатку, ще в часи Старої Ери. Не відфільтроване, не збагачене озоном, не таке як в місті. Сумно. Думки про місто і те, що в ньому коїться сильно пригнічують. Сиджу на своєму улюбленому заваленому стовбурі дерева, на якому іноді відпрацьовую ПК-елементи. Тут багато розгалужених гілок. Чудовий ПК-дром ()
Раптом хтось ззаду поклав мені на плечу руку і звернувся до мене на ім'я: "Шин, йди на північ 2 км. Там буде пересадочна станція поїзда, що прямую в Еяс. А за цією адресою ти знайдеш свого двоюрідного брата Джерема. І забудь про Садомар-ЕН". Він протягнув мені невеликий аркуш паперу з адресою і електронну картку з 3 тисячами євро на рахунку. Цього мені вистачило б на півроку проживання в місті. Але чому забути про Садомар-ЕН?..
- Чому я маю забути про Садомар? І хто ти взагалі-то такий? - запитав я різко підвівшись на ноги і обернувшись до незнайомця.
- Я... скажімо так, Святий Кат. А місто... Кат карає за гріхи. Настав час. Але не зволікай. Біжи зараз на станцію. Не втрачай часу!
Проте я встиг добре роздивитися його обличчя в світлі повного Місяця. Коротке світле волосся, тонкі брови, справжня доброзичлива посмішка і очі сповнені добра... Так, так саме добра. Щось дуже дивне було в них. Не зустрічав за своє життя жодної людини з таким поглядом. Чи людина він взагалі?.. Але в цю мить він наче розтанув в повітрі чи в тіні дерев... Як таке можливо?! Бігти... Маю поспішати! Так він мені сказав. Отже, треба рухатися.
Доки я біг два кілометри, постійно роздумував над його словами "А місто... Кат карає за гріхи. Настав час". Настав час чого? Покарання? Не розумію... Але ось і станція. Вже за пару хвилин я сидів в зручному креслі поїзда. З-під вагону почав ледь-ледь доноситися шум антигравів, і поїзд на кілька сантиметрів піднявся в повітря. Вже наступної миті запрацювали імпульсні протоенергенні двигуни і поїзд рушив вперед. А я як і раніше дивився на Садомар і не міг зрозуміти слова незнайомця... За 10 секунд ми летіли зі швидкістю не менше 300 км/год - я часто подорожував в дитинстві, і навчився приблизно визначати швидкість за частотою мелькання дерев за вікном.
Неочікувано десь в лісі спалахнуло яскраве світло, що розлилося на багато кілометрів навкруги. Чомусь я подумав, що це напряму пов'язано з тим Катом, як він себе назвав. І в наступну мить... з неба, розтинаючи хмари, в Садомар врізався неймовірно яскравий і потужний стовбур світла і полум'я, спалюючи все за долі секунди. В цю ж секунду пролунав гучний вибув - стовбур досягнув поверхні землі. Те, що трапилося далі, мені важко описувати. За кілька секунд місто накрив величезний вогняний купол, що безкомпромісно спопеляв будь-що. Я бачив на власні очі, як падали 400-метрові хмарочоси і безслідно зникали в страшному океані вогню. Там ніщо і ніхто не могло вижити... Незнайомець спопелив 41 мільйон холодних сердець. Але так не можна! На це мають право лише янголи божі! Янголи?... невже це можливо... Невже погляд Ката... Це світло в його очах... Він не був людиною. Я готовий присягнути, що він янгол. Але 41 мільйон жителів... Я вже нічого не розумію. Від нервового перевиснаження я повільно повалився на крісло-диван, і мої очі закрилися. Лиш встиг промовити: "Дякую за життя, Святий Кат. Завжди цінуватиму..."
(с) Acuras
Пожаловаться
Комментариев (1)
LILITH88    19.07.2007, 13:31
Оценка:  0
LILITH88
Дійсно кльово. Мені дуже сподобалося :62:
Реклама