Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Рідна мова

5 июля´07 10:06 Просмотров: 739 Комментариев: 5
Як романтично пахне ковбаса
I помідори в банцi зашарiлись.
А в пляшечцi, так тихо як роса,
Горiлочка домашня причаїлась.
I сало нiжно зваблює тiльцем,
I хлiб наставив загорiлу спину...
Якщо ж ти млiєш, слухаючи це,
Чому ж ти, ......., не любиш Україну?!
Я не розумію чому ми не поважаєм самі себе,свою мову,рідний край,цураємось свого походження,тобто своїх дідів і прадідів,чому ми боїмося признатись що ми українці,і як би ми не старались вивчити російську мову -росіянами нам не стать..навіть добре вивчивши російську (садочок ,школа)тобі не стати москалем,на тебе будуть тикати пальцем і називати хохлом..Мій чоловік закінчив російський садочок(бо по всій Україні садочки були російські)і російську школу(колись російськіх шкіл було більше,престижно)навчався в престижному Інстетуті Москви,і його називали хохлом,і варто було йому подзвонити додому як він переходив на українську мову,та і рідне"шо?"не забувалось,і навіть закінчивши вуз наші хлопці рвались на Рідну Україну,хай навіть не близько з рідним домом ,а все ж таки на Україні..
Чому наші діди і прадіди ,живучи роками і століттями за межами України не забували хто вони,звідки вони ,шанували і берегли мову,традиції ,обряди.
Чому вони не забували перебуваючи роками в ссилках і концтаборах..співали українських пісень за будь-яких умов..а ми добре як 2-3 пісні згадаєм слова і то не всі..
Рвались на Україну за будь-яких умов,до неї такої Рідної України,де рідне все і земля, і мова, і рідні люди..і так так тішила почута на вулиці рідна мова,ой як вона тішила,яка вона жадана у вигнанні..після Сибіру де моя бабушка була з 1933-47 вона не забула ні пісень ні мови..
А чи ж нам не соромно за себе?хто ми українці за походження і росіяни за вихованням?
Гуцул на могилі сина:
- Чи я тебе не народив, чи я тебе не годував, чи я тебе до Унiверситету не вiдпустив, чи я тобi грошi не вiдсилав!? А ти прийiхав i шо ти менi сказав? "Здравствуйте папа!"!?
Мій родич після навчання переїхав 1969 з Західної України-в Запоріжжя і...забув мову,його діти ходили в російські садочки і школи ,але хоть розуміють,трохи перебуваючи з родиною перестраються і розмовляють,рідним запорожським колоритним суржиком(поважаю)краще суржиком а ні ж російською,а онука яка навчається в ліцеї ,вчить :англійську,французьку,німецьку,після навчання отримає диплом перекладача,не розуміє українською місяці"а какой ето мєсяц вєрєсєнь?"-перепитує,і це в наш час коли по телевізору є і мультики і фільми українською?а чи не соромно?
Таких українців можна зустріти в поїздах Схід-Захід ,які свого часу за різними обставинами переїхали в Східну Україну ,або Крим,і влаштовуючись там ,так старались не виділятись своєю мовою,старались без акцента говорити російською,щоб не дай Бог хтось подумає що я виходець з села,якийсь селюк,бо тільки селюки в Радянському союзі розмовляли українською,а Радянській інтелегенції після російського навчання соромно розмовляти українською..а чи не так?Совєтська влада зробила все ,а би викорінити з нас цей не нависний Український дух..
Була така політика.при Совітах,що садочки переважно російські(цікаво ,а чи були в Радянській Україні українські садочки?)дитинка так добре після садочка розмовляє російською, і російські школи престижні,ні хто не назве його селюком,а хай йде синочок в російську школу,російський ВУЗ і т.д ..і така політика десятками років,чого успішно і добились на східній Україні..Ми колись взяли з собою на Схід племінницю з Західної України,її було 4 рочки,і вона здивовано запитала"А шо після Києва починається Россія?"..мабуть вона права,таки так ,українська мова на вулиці вдиковинку як і англійська,німецька ,і інші незнайомі мови,коли дитина на весь громадській траспорт говорила літературною українською мовою то чомусь всі на неї поглядали з подивом...а дітки які ходять в українські садочки не розуміли..Чому перебуваючи в дома ми говоримо веселим цікавим суржиком,який присущий кожному регіону,у кожному регіоні свій,а за межами квартири кожен,розмовляє російською?в любій установі документація українською,то чому якщо вони всеодно її заповнюють українською,не почати звертатись до них українською,запитувати,писати ,їм же буде легше писати з ваших слів українською?коли ж ми всі в дома говорим українською,то може і за межами квартири почнем горорити українською?
Мій сусід приходить і з нами говорить російською ,а ми з ним українською,а я його й питаю"а в якій школі ти навчався?"-в українській"-відповідає."а чому розмовляєш російською?"."бо,учілся ,ЗАОЧНО,в Сєвастопале,так прівик,что уже не магу по украінски гаваріть"..чому перебуваючи,я не кажу про росію,на Східній Україні,на роботі ,на навчанні місяць .два..ми забуваєм рідну мову?
Ким ми будем вивчивши російську і забувши українську?яким народом будем називатись?
.................................................................................................
...........................................................................
- Русскій язик багачє, чєм украінскій.
- Чєм?
- Чєм украінскій
................................................................................................
Пане, Ви чому свою сторінку на домен "ru" поставили?
- А що?
- Так то ж "Раша" - москалі!
- І треба ж мені такий сором ! А я думав, що "ru" - то Рідна Україна!
..................................................................................................
Ведуча концерту дивиться на сцені у програмку і здивовано оголошує:
- "Украинская народная песня "Висела писенька".
..................................................................................................
- Як називається людина, яка розмовляє українською мовою?
- Двомовна.
- А якщо людина розмовляє трьома мовами?
- Тримовна.
- А якщо однією?
- Москаль.
.................................................................................................
У Москві було проведено опитування. На питатання "Як ви ставитесь до українців, що приїздять до Москви?"
40% відповіли: "А шо нам, хай їдуть!"
40% відповіли: "Слюшай дарагой, пусть едут!"
20% відповіли: "А нам всьо равно, мы не местные!"
...............................................................................................

.................................................................................................
Як "Пролетарии всех стран, соединяйтесь!" українською буде?
- Голодранцi всiх країн, до купи - гоп!
................................................................................................
Берег Чорного моря. Відпочивають дві сім 'ї – російська і українська.
Їх маленькі – п 'ятирічні – діти голяком бавляться у піску.
Український хлопчик уважно розглядає російську дівчинку:
“Казали мені батьки, що українці відрізняються від росіян, але щоб аж настільки!”
.....................................................................................................
-Ну і язик у вас, хахлов, странний. Напрімер вот ето слово: "незабаром" - то лі перед баром, то лі за ним?..
-То й шо? А ваша, москальська! - "СРАВНІ" - чи срав, чи ні???
.................................................................................................
Урок географії у карпатському селі:
- Діточки, запам’ятайте: міста Варшава, Париж і Лондон знаходяться на правому березі Дніпра, а міста Москва, Пекін та Токіо – на лівому.
...............................................................................................
Їде негр у вишиванці у львівському трамваї і читає газету “За вільну Україну”.
Чоловік побачивши це, не витримує: - Скажіть, а ви вмієте читати по-українськи?
- Звісно...
- І розумієте українську?
- Розумію, адже я – щирий українець.
- А я тоді хто?
- Не знаю... З вигляду – або жид, або москаль.
...........................................................................................
В Росії дві біди - дурні і дороги. А в Україні три - дурні, дороги та Росія.
..................................................................................................
Київ. Берег Дніпра. Потопаючий репетує:
- Помогите, помогите!!!
На березі стоїть дядько з вусами і говорить потопаючому:
- Краще б ти, синку, вчився плавати, аніж отої псячої мови.
.................................................................................................
Приїхав хлопець поступати в Москву, в театральний інститут. Перший екзамен - російська література. Білет - "Тургенев, Муму".
- У цьому оповiданнi Тургенев описав життя за крiпаччини. Жила-була бариня i був у неї крiпак якого звали Герасим. Крiпак той був глухий i нiмий i тому не мав можливостi спiлкуватися з iншими людьми.
- Молодой человек, говорите пожалуйста по-русски - экзамен ведь по русской литературе!.
- Чекайте-чекайте, зараз все буде!.. Так от - мав Герасим лише одного товариша - цуцика якого вiн назвав Муму, бо бiльше не вмiв нiчого говорити. От якось той цуцик нагавкав на бариню, вона розсердилась i наказала Герасиму його втопити..
- Молодой человек, да говорите же по-русски, тем более, что не все Вас понимают..
- Чекайте-чекайте, зараз все буде!.. Так от - що робити Герасиму - вiн же крiпак? Узяв човника, виплив на середину озера, прив'язав на один кiнець Мотузки цеглину, другий кiнець - цуциковi на шию. Пiдняв його, а цуцик йому у вiчi глянув i вашою клятою москальскою мовою говорить: "Герасим. За что?"
.................................................................................................
Українські тости

- Ну, куме, за незалєжність!
- Так, куме, за самостійність!

- Ну, куме, за панів Стецька та Бандеру!
- Хай дохнуть кляті москалі!

- Ну, куме, давай-но за китайських педерастів?
- Навіщо?!!
- Та, вони такі ж, як ми - жовто-блакитні!
...................................................................................................
- Вуйку Стефане, вуйку Стефане! Що то ви робите?! Навіщо ви берізку рубаєте? Така струнка, молоденька, так око зеленими листочками милувала, а ви її геть!
- Ой, сусіде, й не кажіть, в самого серце кров'ю обливається, але мушу те зробити -
прийдуть москалі, побачать берізку і скажуть: "Родіна"...
..................................................................................................
Пожаловаться
Комментариев (5)
Отсортировать по дате Вниз
Barvinkova  (аноним)  06.07.2007, 09:18
Оценка:  0
Barvinkova
Я в круїнському перекладі обожнюю "Шрека". :02: :62: Останнім часом кіно українське кіно непогане знімають. І "Штольня" легко кладе на лопатки західну "Яму", а казка "Біжи, принцесо, біжи!" - взагалі бомба, особливо принц, який награває на гітарі пісні Океану Ельзи. "Помаранчеве небо", "OrANGELove", "Прорвемось" - коментарі зайві :62: :62: :62:
Barvinkova  (аноним)  05.07.2007, 16:32
Оценка:  0
Barvinkova
"... Якби ви вчились так, як треба..." (Т.Г.Ш.)
ТОМУСЯ    05.07.2007, 16:32
Оценка:  0
ТОМУСЯ
Н-да важко тобі з друзями..на західній молодь спілкується українською,є багато слів які українською цікавіші і прикольніші..ти мультики з українським переводом дивилась?вони прикольніші,тіпа "Сімпсони "по М1 в 8:00,або в 21:00 смішненький..є анекдоти ,українською смішніше..колись я переїхала з західної україни в запоріжжя на навчання і в компанії завжди мовчала бо російською могла хіба що перші 10 хвилин себе контролювати ,а далі переходила на українську,і вся компанія чекала коли я почну смішно бала кати українською..для них не було нічого смішнішого..вони слухали все і анекдоти і казку про "ріпку"цю веселу казку повідала кожен раз..
Barvinkova  (аноним)  05.07.2007, 12:15
Оценка:  0
Barvinkova
Особисто я на собі відчула, як важко українцям, які розмовляють рідною мовою, вижити в російськомовному місті. Оглядини, наче ти іноземка з Іноземії, і тричі почуте на свою адресу в крамниці "Что вы всё-таки хотите?" - це ще квіточки. Взагалі я намагаюся спілкуватися рідною, хоча ці мої намагання інколи викликають зовсім непередбачувану реакцію. Але тішить те, що я така не одна (і львів'яни мене нердіко вважають землячкою :05: ). А дратує наступне - щойно я починаю говорити рідною з товаришами, як вони одразу обурюються і галасують "Харэ матюкаться, ты можешь говорить понятнее?". Мимоволі згадується десь почута дитяча репліка: "Ти взагалі уклаїнець чи лосіянець?"
ТОМУСЯ    05.07.2007, 12:15
Оценка:  0
ТОМУСЯ
ДА..мені теж в Кременчузі казали в магазині."я паукраінски не панимаю скажитє па рускі"..або коли ми хотіли дитині купити 2 роки тому в кременчузі дитячу книжку ,то "ми украинских книг не бєрєм ,нет реалізаціі ..в нашем городе украінскіє кніжкі не чітают детям"
Реклама