Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

«Майже з крилами»

14 июля´07 21:22 Просмотров: 578 Комментариев: 0
Просто зізнання:
Я дуже радий, що познайомився із тобою,
Дякую за спілкування.
Така як ти – змінюють світ…
Змінюють людей.


«Майже з крилами»



- дивись не закохайся.
- не закохаюся, а якщо закохаюся, то закохаю і тебе …


«…ти б мала крила, то ти б літала щодня, дарувала радість іншим та змінювала людей, змінювала світ, та, можливо б влюбляла в себе, хоча і так влюбилися в тебе дуже багато…
Ти б мала крила, то напевне не тільки б змогла літати, ти б вчила цьому мистецтву! Ти б сміялася з невдач але б гордо та стійко наполягала на своєму, та казала ніжно «спробуй ще раз, в тебе в цей раз вже все вийде…». Як то не дивно, але після таких слів ти вчила людей та люди вірили в себе, вони дійсно літали та літають досі. Можливо хтось вже і забув про тебе, про ту, хто навчив літати, але викладач із тебе вищого ґатунку – ця ж людина літає досі та не забуває те, що колись навчилася.
Багато пишеш ти про людей, а цікаво, чи пишуть про тебе стільки ж? Чи хтось тебе вчив літати та сміятися як ти із когось через помилки? Я не вірю, що ти сама вмієш літати, при наймі в тебе ж крил не має, хоча, ти же віриш, що у кожного із нас є крила, просто їх потрібно вміти відчувати. Все, що ми не бачимо – то не означає що його не існує…чи колись не існувало.
Ну ось, знову ти за своє. Знову ти йдеш вулицею міста неначе летиш. І так кожного дня, з міста до міста, від людей до інших людей. знайомих, друзів, родичів…і зупиняєшся, знову ти поринаєш вся в роботу, ти знову просто людина, якась вся сіра та трохи «брудна». Ні, не асоціюю тебе із мишкою – ти далеко не мишка. Ти не можеш бути тихою, не твоє, не можеш бути сірою, того що колір в тебе інший, просто ти ховаєш крила та стаєш «простою», ти працюєш.
А колись ти малювала. Так, малювала, особливо згадується твоя перша картина. Гарне сонце яке сідає за горизонт, небо яке із блідих плавно переходить в яскраво-гарячі кольори, біля горизонту ліс із замерзлим струмком , маленька хатинка, маленькі віконця – одним словом пейзаж грудня. Та й взагалі, мені здається як би не грудень, то всього цього чудового не було, чомусь ти завжди твориш в грудні, можливо тому, що народилася і цей місяць дійсно твій.
Ось, ти вже абсолютно стомлена, в тебе навіть не має сил щоб передягтися, прийняти душ та лягти в ліжко.
Ось ти вже закутана в своє одіяло, тобі добре, ти абсолютно розслаблена, хоча думки ще пронизують тебе разом із підсвідомістю, але ти вже спиш.
Ну ось, знову ти берешся за своє наступного ранку, ти знову літаєш та усвідомлюєш, що щастя не в тому як ти живеш, а щастя в тому, що є ще заради когось жити та літати разом із ними.
Сьогодні в тебе був трохи дивний день, ти чомусь не могла літати, і взагалі, крила не показувала свої. Склалося враження, що ти їх зняла та заховала кудись. Тобі набридло літати самій…
Пообіцяла сама собі, що вдягнеш крила знову тоді, коли тебе хтось буде вчити літати…»




Ми літаємо поки вчимо когось іншого літати…


Пожаловаться
Комментариев (0)
Реклама
Реклама