Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Бутман для Аліни Стрижак ))))

20 июля´07 10:15 Просмотров: 338 Комментариев: 0
Саксофоніст Біла Клінтона у Києві
Або «Ну постривай» у стилі джаз

Ігор Бутман: я не граю з театралами, не роздягаю жінок на сцені.

Джазмен, якого Біл Клінтон назвав "самим великим джазовим саксофоністом з нині живих". Він грав з найвідомішими музикантами, серд яких володар Гріммі, Чік Корія, Гарі Бертон, Джордж Бенсон.  Веде програму «Джазофренія» на телебаченні, є арт-директором московського джаз-клубу Le Club. Цей клуб, за оцінками авторитетного журналу Down Beat, увійшов до числа ста найкращих джазових клубів світу. Ігор Бутман разом зі своїм квартетом та неймовірним творчим зарядом грали у Києві. На сцену навіть діти вибігали, щоб подякувати Ігореві за «Ну постривай».


Коли виникла ідея джазових імпровізації на тему радянських мультфільмів?
Ми не МИ не збиралися грати цю музику, але вона настільки справила враження. А потім ми довго шукали ресурси для запису. Намагалися запросити до запису американських зірок. Ідея була у тому, щоб зробити нашу музику популярною, оскільки і матеріал цікавий, музика жива, хочеться над нею працювати. Американці ж записували музику зі своїх фільмів, мультфільмів. У цьому році я поїхав до Америки і записав Чіка Коріа, умовив їх, знайшов фінанси. Буквально три дні тому я підписав контракт з Sony BMG і тепре диск вийде по СНГ і в усьому світі. Все залежить від того, яке враження справить музика на аудиторію. Я дуже сподіваюся, що завдяки іменам та доступності музики цей диск зазвучить всюди.

Ігоре, як ви вважаєте, що нового ви зробили у своєму жанрі?
Звісно, я не новатор. Я граю ту музику, яка мені найбільше подобається. Ми експериментували з класичною музикою, ми грали мейнстрім серед класики джазу. Однак це не авангард, я не граю з театралами, не роздягаю жінок на сцені, я намагаюся знайти новий код у музиці, яку грають усі. Багато майстрів забрали з собою на той світ щось цінніше за техніку, ноти, секрети, щось глибше. І я намагаюся зрозуміти, що саме. Наш ансамбль у постійному пошуку: нові нюанси, цікаві ритми, внутрішні комбінації, нас поєднують тонкі мотузки. Не кожен сучасний ансамбль, на жаль, може вихвалятися такими речами.

Ви яскравий, експресивний лідер ансамблю. Чи дозволяєте ви так само яскраво розкритися іншим учасникам колективу?
Звісно, у кожного з них величезний потенціал. Вони працюють не на 100 відсотків, хоча я вимагаю на 100. Вони можуть розкритися тут повністю, вони мають необмежений час для соло, у них немає обмежень у стилі. Єдине, вони грають лише ту музику, яку диктую я.
Однак вони всі професійні музиканти і мені дуже пощастило мати такий квартет.


Яким має бути ідеальний джаз ансамбль?
Вони мають настільки бути професіоналами в музиці, розуміти її основні завдання, навіщо ми зібралися і вийшли на сцену. Повихвалятися, повипендрюватися, чи принести задоволення людям, передати їм те, що ми пізнали в музичному житті. Нам є над чим працювати, проте я, звісно, цей секрет не розкрию. Навіть після дуже вдалого концерту думаєш, що можна грати ще краще.


Ви граєте для публіки чи для себе?
Кожен, хто говорить, що він виходить грати не для публіки або дурень, або бреше. Чому джаз не такий популярний вид мистецтва? Просто у нас немає відповідного ставлення до публіки. З іншого боку не можна повністю догоджати публіці і бути клоуном чи музичним ексцентриком. А інколи приходить аудиторія, що не розуміє джаз. Вони прийшли, тому що бачили як Ігор Бутман катається на ковзанах. Вони слухають і нічого не розуміють: де мої ковзани, де Маша Петрова, що тут роблять барабани разом з роялем. І тут треба вирішити: зіграти доступніше, аби тільки вони зрозуміли глибину цієї музики.


Як вам сьогоднішня публіка?
Вона дуже реагувала на тонкощі в музиці, аплодувала під час гарних соло, не аплодувала, коли не треба. Сьогодні було дуже легко, ми могли грати нюансами, нас слухали і вірили. Інколи доводиться починати з передмови, пояснювати, чому так, а не інакше.


Якими здібностями має бути наділений джазмен, щоб досягти успіху в Україні?
Не повинно бути комплексу неповноцінності по відношенню до світових джазменів. НЕ можна говорити, що джазз – це рідна мова для американців, а для нас – ні. Я знаю американців, які грають погано і не американців, які грають прекрасно. Тому треба брати приклад з Ігоря Бут мана. Робити те ж саме, дізнатися як він будує програму, чому, підійти запитати грати краще, зібрати кращих музикантів. Треба довести, що джаз може бути популярним, модним. Джазмени можуть з’являтися на глянцевих обкладинках, бути запрошеним на державні, недержавні вечори. Це не самоціль, основна мета – музика, створення ансамблів, бігбендів, квартетів і відточування майстерності.

Наскільки зараз популярний джаз у Європі, Америці?
Джаз – популярний вид мистецтва. Доказ тому фестивалі в Америці, існують джаз клуби в Європі, Японії. Є гарні музиканти в Україні, Білорусії. Грають концерти, як от сьогодні. Білети розкуплені, двотисячна аудиторія, зал аплодує, фотографи знімають, на сцену вибігають діти і дарують подарунки. Значить джаз у непоганому стані. Фестиваль у Коктебелі – прекрасний, так само у Архангельську. Та будь-який джазфест – це вже перемога у важкому світі шоу бізнесу.

Ви досі маєте власний джаз клуб?
Він не був таким вже й прибутковим, збитковим теж не був. Проте закрився. Співвласники клубу вирішили переробити його в пиво та гриль. Тепер телефонують мені, кличуть назад.

Як ставитеся до меценатства?
Ми живемо концертами, допомогою наших друзів. Я вітаю Володимира Філіпова, завдяки йому ми мали чудовий концерт. У нас була музика, аплодисменти, квіти, весь час виходила дівчинка і дарувала фігурки.

Як відзначите рівень українських джазових музикантів?
Ми знайомі з багатьма вашими джазменами, виступаємо разом. Це і гурт Менсаунд, Енвер Ізмайлов, Дмитро Олександров зі «Схід Сайд», чудовий басист Денис Дудко з «Океану Ельзи». Зараз приїздять світові зірки і грають з українськими музикантами і це нормально. Раніше би на них скоса подивилися.

Ви сьогодні виконали тему, яка мала назву «Пророчество». Що за особливе призначення цієї композиції?
Це спеціальний блюз для театральної постановки Михайла Козакова, яка має назву «Играем стрингер блюз». Там цікава сімейна ситуація в сюжеті. Поставка за Дюрренматом, слова на вірші Бродського. Зараз ця постановка вже не актуальна. Актори Анатолій Лабоцький, Юлія Рудберг і Володимир Стєклов тепер зайняті в серіалах.

Над чим зараз працює ваш колектив, які найближчі творчі плани?
Ми зараз слухаємо багато музики. Я під враженням від Стіві Вандера, Deep Purple, намагаємося щось звідти зіграти. Віталій Соломонов? писав кілька аранжувань на наші п’єси типу «Вокаліст Рахманінова». З біг бендом ми зараз робимо платівку з музикою Михайла Леніновського, катаємо цю програму. Ми хочемо повністю змінити репертуар і грати щось інше. Хоча коли вийде платівка з мультфільмами, доведеться дещо грати й звідти.

Майкл Нарада Уолден, барабанщик «Mahavishnu Orchestra», завтра у Києві. Ви часом не співпрацювали?
Фантастичний барабанщик, я багато про нього чув, він був у старому складі з Джоном Маклафліном. Співпрацювати не доводилося.


Коментарі:

Дмитро Олександров на прізвисько Бобін (саксофоніст гурту «Схід Side»):
Я протии расової дискримінації, чорний чи білий, називайте як завгодно. Є «чорні», «білі», німці, латиноси типу Девіда Санчеса із Пуерто Ріко, який грав учора. Але це не означає, що він білий або чорний джаз грає. Так само можу сказати про Бутмана: він грає дуже гарно – це факт. Дуже гарний саксофоніст, класна техніка, офінгєнний звук, відчуття стиля і взагалі усе ідеально. Освічений, грамотний, усі позитивні емоції він вкладає у музику.


Мар’яна ГРІН
Пожаловаться
Комментариев (0)
Реклама
Реклама