Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Кохання – то велика штука

23 июля´07 14:23 Просмотров: 473 Комментариев: 1
„Кохання – то велика штука,що керує майже всім світом.Повсякчас чи не кожен з нас має нагоду зустрітися з ним віч-на-віч,воно може нахлинути тоді,коли ти менш за все на це очікуєш.Але виникає цілком законне запитання,якщо ти молода і енергійна людина,приваблива,повна життя та амбіцій,а воно,те оспіване кохання,оминає тебе постійно і регулярно,не зважаючі на твої ретельні пошуки,- що ж робити в такій жахливій для декого ситуації???Можливо,інколи,людині без Нього,без того надокучливого кохання,набагато легше жити? – ніхто тобі не вказує,що,коли і як робити,ти відчуваєш,що саме ти творець своєї долі і жоден не має права намагатися керувати твоїм,дійсно твоїм, життям...?Дивлюся я на своїх друзів,що закохані по самі вуха,ладні пожертвувати заради того, хто поряд,- всім,що вони мають,піти на будь-який компроміс,аби залишити кохану людину повністю задоволеною.Коли ,з певною недовірою,коректно починаєш в них цікавитися,чи дійсно то справжнє кохання,- майже кожен з них починає бубоніти про спорідненість душ,про другу половинку,про велику силу кохання,про те,що особа,яка знаходиться поряд є найкращою,найпрекраснішою,найідеальнішою і що вони вже,мабуть,на все життя разом.Правда ж цікаво подивитися на ту ж людину через деякий час – виявляється,що та ідеальна половина черезмірно самовпевнена,самозакохана,егоїстична,полюбляє частенько збрехати,багато і як свиня їсть,неряха,страшенно хропить,намагається тебе цілком контролювати...Як вам таке???Проте,кохання – зараза живуча і ви ще досі намагаєтесь продовжувати балаканину,що вона(особа,яка поряд з вами) всеж гарна і жаданна, не дивлячись на всі її мінуси.А щож буде далі???Як швидко ми почнемо розуміти що воно таке те кохання,коли вже знімимо ті рожеві окуляри,що досить намуляли,через які ми так страшенно і безповоротно
намучилися,зіпсували зір,- коли вже це настане??? Пройде певний час і ми цілком забудемо про ті улюблені „рожеві окуляри”,закинимо їх далеко на темну полицю вкриватися товстелезним шаром пилюки і не встигнемо оговтатися як настане черга,за модними тенденціями,носити чорні,сині,зелені скельця – і всі,з висолопленими язиками,будемо ганятися за новими модними і дуже актуальними дрібницями,що ніби-то так вдало допоможуть нам доповнити наш,і так бездоганний,гардероб...!!!Стережіться модники і модниці – не все що модне то добре!!!!”
Знаєте,спочатку гадала,що попередні мої записи будуть лише особистим і я не буду їх нікому показувати,пізніше – надумала зробити звичайною белькотнею на папері,проте з кожним наступним днем після написання я все більше впевнювалась,що то має бути лише початком і ці мої нотатки будуть являтися своєрідним щоденником,що буде відзеркалювати всі реалії життя і найцікавіші,найвизначніші події,що колись трапилися чи трапляться (звичайно дещо змінені або уособленні(а люди які мене не знають можуть сприймати написанне лише як цікаву розповідь або чужий щоденник)).Я була б вдячна,якщо б ТІ,що будуть ознайомлюватися з цим опусом не будуть дуже прискіпливо відноситися до написанного,особливо до грамматики написання(всі помилки,що ви побачите сприймайте як авторські акценти,які поданні для кращого сприйняття того,що я хочу донести до вас ).В цій звичайнісінькій балаканині я буду намагатися хоч трішки висвітлити найголовніші реалії нашого з вами життя,теми.що хвилюють і є актуальними:роздуми на тему життя взагалі,сімейні стосунки,і, звичайно,найголовніше – КОХАННЯ!!!


Не відкладаючи далеко у шухляду,треба починати мої,можливо,і дурні чи просто по дитячі наівні роздуми.Сьогодні я стикнулася з дуже цікавою думкою про стосунки між людьми і їхні прагнення,яку можна схарактеризувати такою приказкою:”Краще синиця в руках ніж журавель у небі”- або нормальними словами – чому людина завжди знаходиться в пошуках чогось кращого,на її думку,ніж вона має на данному етапі свого життя(не зважаючи на те,що найкраще для неї це те,що знаходиться поруч)???Кожен з нас хоч раз у житті ловив себе на думці,що починає,так би мовити,перебирати „харчами”,крутити носом на те ,що вже твоє.Так в чому ж справа???Чому нас як магнітом притягає до нездійсненного або того,чого ми не можемо досягнути???Можливо,це звичачайні людські амбіції,які підштовхують нас з вами досягати,мати те,до чого прагнемо,чи просто відчувати,що ми здатні зробити більше ніж інші,відчути перевагу над людьми,які нас оточують.Чесно кажучи,я для себе не можу зробити однозначний висновок стосовно цієї проблеми.Дійсно,щож краще – робити добре те,до чого в тебе дійсно є хист,прикладати свої зусилля туди,де вони дійсно потрібні,намагатися зробити з того,що в тебе вже є справжню „цукерочку”? – проте,навіть не знаю,можливо потрібно мати здорові амбіції і недосяжні мрії,які будуть підштовхувати тебе не тільки самовдосконалюватись а й змінювати все твоє життя;ти будеш вірити ,що здатен змінити світ на краще,в це почнуть вірити оточуючі,і з кожнем днем на землі буде народжуватись все більше світлих мрійників,які,з чим чорт не жартує,в кінці кінців досягнуть своїх мрій,- а якщо таке станеться- заради цього є сенс жити і вірити у світле майбутнє ,не лише заради нас самих,заради наступних поколінь,що прийдуть на підготовлену нами землю.


Чи намагалися ви коли-небудь підрахувати кількість проблем ,з якими стикається сучасна жінка?Майже у кожної вони відрізняються проте є і подібними.Мене зацікавила одна з них(чесно кажучи,то не зовсім проблема,скоріше просто головна морока),яку можна висловити так:”Мені нічого вдягти!Я бомж!”(хоча в самої забита гардеробна,пакунки з взуттям вже немає куди запихати а сумочки до кожного наряду заполонили всю кімнату – ти вже просто не знаєш де тобі спати – залишається відпочивати на своїх багатствах чи відкривати власний елітний second hand,вибір залишається за вами.Дійсно,чому жінки стільки часу приділяють цьому питанню?

Давно я вже не зазирала до своїх нотатків...часу не було чи просто звичайна лінь добралася і до мене?Відповіді на це питання не має...!Написати ці рядки мене змусила одна людина ,що,на мою думку,просто не може розібратися сама з собою,і прицьому знущається над людьми,що її оточують...Дивно?Зовсім ні!Я звичайно не психолог,проте майже кожен з нас хоч раз у житті стикається з такими ,по-своєму,нещасними людьми.На моєму шляху постав такий колос нерозібраності у собі,- на вигляд - красень,самовпевнений,з власною філосовською думкою, - виявився звичайним заблудшим ягням,що власне і гадки не має як йому вчинити в тій чи іншій ситуації...!Можливо, я дуже сильно помиляюся,і за подвійною маскою „красеня і хлопчика-зайчика” сховалося огидне обличча павукоїда чи просто мисливця,що має лише одну основну ціль у житті – заманювати наївних особин (дивлюся на себе в дзеркало)у свої жахливі тенета???Хто знає!?Проте я точно попалася,і не лише я,- моя подруга теж влипла по самі вуха в цій багнюці,- жахлива навіть сама думка про все це.Дві розумні подруги починають виставляти одна одну справжніми ідіотками ,лише заради призу,що був обіцяний переможниці,- а він,той приз,і думати не хоче про почуття і дружбу двох дівчат,фліртує з обома,виставляє себе дуже ображеним і при цьому мріє про третю...Ну і козел!Здається ,дуже звична життєва ситуація.Ачому так сталося?Чи той чоловік звичайний колекціонер,що збирає прекрасну колекцію діамантів,чи просто загублена вівця,що не може розібратися у собі і зробити те,що йому потрібнодля повного щастя і розуміння самого себе.

Чи кожен з нас може керувати власним життям,робити його таким як хочемо саме ми а не оточуючі?Чи здатен кожен знас дати раду власним бажанням,думкам,переживанням?Чи повинна в кожного бути хусточка для підтирання носа,справжній „памперс”для накопичення переживань,сліз,шмарклів,які ніхто не побачить – жоден!Чи має право хтось лізти тобі в душу,намагатися допомогти,розібратися в нетрях твоєї душі,пройти усіма найтоншими судинками до камери серця?Чи повинно так бути?Усі люди різні і,на мою думку,майже неможливо дати остаточного рішення.Життя рухається,спливає у безодню,рушіє у безвихідь або просто проривається до світла кращого,долає павучині тенета.І поки ми живемо в нас народжуються все нові і нові персонажі,у них у всіх різні личини,проте потрібно нам одне й те саме – знати,що поряд з нам крокує армія,загони людей ,що люблять нас,поважають,здатні подати руку,що вихопить нас з лиха,повного ла...а.Це наші близькі,родичи,друзі,якщо такі дійсно існують.Це не зграя стервятників,що кружляють над нами,намагаються вкусити.Кожен з нас вважає себе особистістю,сильною і вольовою особою,в якої є власне уявлення про світ,про людей,про переживання.Вважаємо,що достатньо хильнули гіркої і здатні керувати своїм життям самі,а іноді і натягати віжки іншим,намагаючись власним авторитетом вказати шляхи істини і вправити мізки нерадивим.Ачи достаньо МИ сильні,чи не потребуємо самі домомоги?Після цієї фрази більшість зморщить носа,віступить крок назад,спершу грайливо покрутить пальчиком у скроні ,а потім тим самим пальцем тицне тобі у носа і з притворною впевненістю і скаже -„НІ”!А ти з гори своїх років подумаєш-„от дурепа(дурень)навіщо брехати самому собі” – проте,це все лише твої власні роздуми.Так чи здатні ми самі турувати шляхи життя,розбиратися з власними переживаннями,проблемами,брати відповідальність за вчинки,думки?Можливо,у кожного,навіть у найсильнішої духом людини, має бути той,до кого можна прийти коли стане дуже скрутно,коли тебе оперезає мереживо невдач,кішки почнуть шкребтися,процарапуючі короткі шляхи до серця.Робимо висновки,якщо можемо поступитися власним егоїстичним принципам і погодитися з думкою іншої людини,яка в принципі не має у себе на меті бути єдиною прийнятною у данній ситуації,кожен з нас має мати таку собі „хустинку для сліз”,”диктофон”,чи просто надійне плече по якому ненароком скотиться необережна крапелька сльози,що буде виблискувати на сонці всіма кольорами всесвіту,сповіщаючи весь оточуючий світ про народження нового тебе,наголошуючи,що ти знову готовий линути у вир подій,крутитися у круговерті долі...!!!

Нічого на світі краще не має ніж свобода, дорога, почувати себе потрібним, веселим, незалежним. Що краще рухатись все життя назустріч невідомому, смоктати з горла пляшки горючу рідину чи сидіти на одному місці зарившись у теплезну ковдру, сьорбати тепленький чай з лимоном, і дивитися телевізор. Що краще для сучасної людини: шукати, змінювати і рухатись чи сидіти, чекати, можливо, знаходити і залишатись на одному місці, намагаючись перестерегтись від можливих змін.
Пожаловаться
Комментариев (1)
Maximus_83    24.07.2007, 00:03
Оценка:  0
Maximus_83
Багато чого написала, кінець мені сподобався - після довгих слів про кохання, тобто неволю, речення про неперевершеність відчуття свободи.
Реклама