Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

мої невеселі/веселі роздуми

22 октября´04 9:10 Просмотров: 314 Комментариев: 0
От сиджу я і думаю, що ніколи-ніколи людина не здатна нічого довести до кінця.Вона не здатна до кінця сказати всю правду,вона не послідовна у своїх вчинках і думках, воня ду-у-уже часто змінює смак,а про те,що любити когось до самого кінця я вже не говорю.Так для чого в цьому світі говориться про оптимістичне "краще"? Колись Смеш казала, що всі хороші люди талановиті,самотні,бідні і скоро вмирають.Сто відсотків була права.Можливо я занадто романтична,скептична,цинічна.Мене зрозуміє людина,котра хоч раз в житті розчаровувалась.Страх не перед зрадою, і не перед самотністю і навіть не перед загрозою бути забутим.Це страх перед наслідком цих всіх причин- розчаруватися.Хм...тоді краще забути на все болт разом із карданним валом.Чи може людина бути задоволенна в житті?Можливо...Але я не можу...Тоді цінуються такі моменти,як захід сонця, 5,38 хвилин пісні,новий диск кльової групи, сейшен.Це такі поверхові дрібниці, але якщо...то це буває єдина радість...ніби забуття після сильного сп"яніння, після якого лежиш 3 години на підлозі в коридорі,і приходиш до тями рівно за півгодини до приходу домашніх.Мусиш швиденько провітрити все від перегару.А потім два дні мозкового отупіння.Далі все стає на свої місця і думки як офігівші горобці знову про своє.Замкнене коло, правду писав Дереш...Можливо я ніколи не зрозумію...але як писали колись про готів -"идти на смерть и любить-так до конца".Хоча...всюди є сумнів...і той же страх розчарування. Ну от, хотіла закінчити хеппі ендом, а вийшло...
Пожаловаться
Комментариев (0)
Реклама
Реклама