Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Чому?..

2 января´08 22:39 Просмотров: 268 Комментариев: 1
Чому завжди я? Чому я завжди всім допомагаю, навіть якщо мені це не потрібно? Чому я така правильна? Чому я не п"ю, не курю, не вживаю наркотики, як інші(не всі, але більшість)? Чому я завжди взвалюю на себе все, що можна і неможна?
Всі мої однокурсники приходять до дому о 6 годині, я о 11... Я цілий день в русі, роблю, щось, зазвичай мені не потрібне... Стараюся. Для кого?
Ось, согодні знову. Здавала залік майже за усю групу, у всіх п"ятірки, я героїня дня, всі мені дякують--тоді чому мені знову погано? Чому мені хочеться все покинути і втекти далеко-далеко?
Мені набридло бути найкращою, допомагати всім бе розбору, навіть, якщо це може нашкодити мені. Набридло! Але, це тільки слова, я знаю, що зараз допишу ці слова, витру кров з прокушеної (знову) губи і піду допомагати писати конспект одногрупниці. Знаю, що в неї заболить голова, і я напишу все сама, а вона піде відпочивати...
Чому я ніколи не зриваюся, принаймні на людях? Чому завжди спокійна? І чому я це питаю, в кого? Знаю. Сама в себе... І знаю відповідь... Бо такою мене звикли бачити--завжди привітною, готовою допомогти, підтримати, виручити з уроками, конспектами, домашнім завданням, написати в будь-який час статтю, до мене можна позвонити в будь-яку пору, з будь-якою проблемою, і я постараюся її виконати. Я звикла вдягати маску привітності навіть, якщо мені погано, і я терпіти не можу цю людину, але я її вислухаю, і як завжди допоможу... Я хамелеон. Я міняюся, одягаю маски, залежно від ситуації. Іноді простушка, що нічого не розуміє в комп"ютерах(фігня, що я 10 років провчилася в класі з поглибленим вивченням інформатики, і останні два роки активно програмувала... зокрема в серидовищі делфі), іноді "душа компанії"--що буде травити анегдоти, і прикалуватися зі всіх і вся, часом "болтушка"--видаю тонни інформації за обмежену кількість часу, але в основному серйозна дівчина-староста, що знає все і всіх, а як не знає то дізнається.
І ніхто не знає мене - справжню! Таку, якою я є насправді, коли залишаюся сама... з книжкою... Але це було так давно, здається в колишньому житті... тоді жила просто Анничка, татова донечка, яка росла в свому придуманому світі. А потім татовий інфаркт, майже смерть, розставання з людиною якій довіряла, і кохала найбільше--і світ зламався, світло погасло, зламали крила... І я стала такою, якою мене хотіли бачити... ХАМЕЛЕОНОМ...
Я справжня лише з друзями, яких лише двоє, зате справжніх, як шкода, що вони не поряд! Як я сумую за ними... Я справжня, така як є, лише в віртуалі... адже реалу не існує, ми самі вигадуємо собі ролі, або їх вигадують за нас, і граємо,а добре чи погано, не важливо...


Пожаловаться
Комментариев (1)
melkaja__    09.01.2008, 11:05
Оценка:  0
melkaja__
дааа... знакомо. заходи ко мне в дневник, там тоже есть интересненькие вещи.
Реклама
http://h.holder.com.ua/c?tz&z1585&b128121&s03908&r[rndID]&u