Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Полночный бред, у которого будет полночное продолжение.:)

3 января´08 1:48 Просмотров: 448 Комментариев: 9
Додому я прийшов о четвертій ранку.
Схвильована мати прала своє горе у черговій чарці горілки, намагаючись забути те, що вона народилась на цей світ… В неї вже навіть не було сил кричати.
Я швидко сіпнувся до своєї кімнати, не дивлячись в очі не своїй маман, не в очі свого мудрого кота Ріккі, який мабуть сваробливо витаращився мені вслід.
Двері закрив на ключ, щоб ніхто не потурбував… А якшо щось важливо – то виб»ють, двері слабенькі.
Не вмикаючи світло впав на старе ліжко, з яким пов»язано стільки спогадів, і нервово зітхнув…
Невеличкий пакунок у чорному кульочці м»яко з»їхав на підлогу, гукнувши мене глухим звуком падіння…
Та мені було не до нього.
З маленького віконця на стіні виднілися поодинокі вогні тих, хто ще не спить… Я на автоматі підвівся, і відкрив вікно. Повіяло зимовим повітрям, свіжим і холодним…
Там сніг.
А тут… Тут сморід. Сильний сморід плісняви, який вкриває увесь кут зліва від вікна…
Якою ж мрійливо-гарною здається іноді ота сама вулиця, на якій я тільки-но був… Саме з віконечка, з цього малого входу у інший світ, в чарівні нутрощі моїх думок…
Скільки ж я їх передумав, просто дивлячись у це вікно? Тисячі? Мільйони?..
Скоріше безкінечність.
Силоміць відірвав себе від вікна, і вже більш спокійно сів на темно-коричневу ковдру.
Двома звичними рухами зняв зимову куртку, кинув її кудись далеко… Стягнув черевики, полишив штани, і виліз з купи усіляких регланів та футболок.
Ковдра, бадьоре повітря, і смачна, прохолодна подушка…
Надобраніч, кімната.
Надобраніч, одяг.
Надобраніч, мати.
Надобраніч, Ріккі.
Надобраніч… Надобраніч, Невеличкий Чорний Пакунок.

***
Прокинувся я посеред дня, десь о другій… Як завжди.
Хоча на цей раз прокидалось якось тяжко і повільно. Та хіба це мене зупинить?
В моє кохане віконце світило срібне зимове сонце.
На підлозі розкиданий учорашній одяг, купа шкільних книг, і недомальовані постери. На одному з них зображений величезний скелет із дурнуватою посмішкою (навіть не питайте, як в мене вдалося домалювати скелету посмішку), старанно винищуючий «маленьких» людей пачками. Під ним кривавими літерами світився підпис: «Я – ДЕМОКРАТ!».
Я саркастично посміхнувся, і домалював йому маркером цигарку.
Через п»ять хвилин моя невеличка постать стояла на кухонному кухлі, повністю одягнена. У животі чулося якесь тяжке буркотіння…
Мати спала на своїх ліктях… Смерділо спиртом.
То й добре. Ніяких скандалів.
Швидко й тихенько повернувся до своєї кімнати, взяв бег, і вже хотів піти… Але раптом помітив Його.
Той самий… Пакунок.
Учорашні події вилетіли з голови… Мабуть це кляте сонце затьмарило мозок.
До біса сонце.
Воно мені не приятель.
Я схопив клятий Пакунок, і швидко почав його відкривати.
Треба сказати, психопат знав свою справу. Повністю відчинити цю дурну коробку я зміг тільки через деякий час.
Всередині було щось, накрито невеличким клаптиком паперу.
Напис на папері був досить цікавий: « Ти хотів колись втекти?»…
Я подумав.
Зірвав папір.
Під ним був наступний.
«Я знаю, що так.»
Затамувавши подих, повільно, щоб не тремтіли пальці я зняв другий клаптик.
Черговий папірець: «Те, що ти зараз знайдеш – допоможе.»
Мені стало погано, у голові трохи запаморочилось…
Я здув папір. Для разнаабразія.
В коробці лежало…
Лежала запальничка. Блискуча, гарна… Червона.
Мабуть, недешева…
Чудовий жарт, мужик.
Дай п»ять.
Запальничку в кишеню, постер у бег, і надвір.
До морозу.
До зими…
Попереду ще ціла ніч.
Пожаловаться
Комментариев (9)
Отсортировать по дате Вниз
nATJIaTui    13.01.2008, 14:14
Оценка:  0
nATJIaTui
уважаю за столь привлекательною, но главное читабельную загагулину, будем ждать вдохновение мудреца и новенькую загагулинКУ от него! :02:
Дывный    13.01.2008, 14:14
Оценка:  0
Дывный
:)))
Благодарю-с, судрь-с! Там дальше есть-с, только вам придётся-с зарегиться-с!
Kitsune_Mirai    04.01.2008, 01:17
Оценка:  0
Kitsune_Mirai
хи :02:
он простой смертный, гений у нас ты :05:
Дывный    04.01.2008, 01:17
Оценка:  0
Дывный
Спасибо.:) Но я не люблю, когда искажают правду, даже ради блага.
Kitsune_Mirai    03.01.2008, 14:30
Оценка:  0
Kitsune_Mirai
вкусно :02:

малыш, ты не думал заняться этим всерьез?
по сути, ты ведь кучу времени сидишь у монитора, достаточно много читаешь и грамотно пишеш. твои заметки в стиле украинского постмодерна легко читаются и заставляют задуматься. имхо
з.ы. Дереш издал первую книгу в 16, а сейчас ему 22 и он известен на всем европейском континенте.
Дывный    03.01.2008, 14:30
Оценка:  0
Дывный
Да-да.
Я долго сижу за экраном, пишу музыку, пишу заметки, и рисую в фотожопе.
Но это всё для развлечения, понимаешь? Я не смогу заняться этим всерьёз.. Мало ответственности и стараний.
Но может быть попробую.
А Дереш гений просто.:)
Спасибо, кстати.:-*
Дывный    03.01.2008, 13:39
Оценка:  0
Дывный
То бишь?:01:
nATJIaTui    03.01.2008, 12:32
Оценка:  0
nATJIaTui
ух мля :09: так и убить можна... ну нефигасе...
Дывный    03.01.2008, 12:32
Оценка:  0
Дывный
То бишь?
Реклама
http://h.holder.com.ua/c?tz&z1585&b128121&s03908&r[rndID]&u