Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Жахлива реальність

9 января´08 20:25 Просмотров: 297 Комментариев: 0
Знаєш, недавно мені приснився сон.
Падав лапатий сніг та я його не замічала. Я чекала на тебе. В хвилини чекання я відчувала лише биття мого серця. Щось тривожило мою душу, і як я зрозуміла пізніше, їй було чого хвилюватися.
Прийшовши, ти поцілував мене в щоку. Я помітила щось незвичне в твоєму погляді. Він пронизував мою душу. Ти дивився на мене так лише раз. Пам’ятаєш?! Щось важливе повинні були озвучити твої уста і чомусь мене це не тішило.
Тобі було важко говорити, ти не хотів образити мене, але ти не міг мені брехати, я мала знати про це. Я слухала, не перебивала, старалась зрозуміти тебе. Та все-таки мені було боляче… Коли ти закінчив, я зрозуміла: «Все… Це кінець. Ніякий це не сон. Це реальність!!!».
Декілька хвилин ми мовчали. Я дивилася на тебе, а ти опустив погляд, як неслухняний хлопчисько перед матір’ю. Тих декілька хвилин вбивали мене з середини: душа хотіла вириватись з тіла, серце неспинно кричало. Все це нагадувало маленьке пекло всередині людини… Коли ти підняв голову, я сміло глянула тобі в очі. Щось стало мені в горлі, на очах виступили сльози. Я не могла допустити, щоб ти бачив їх, тому з тяжкістю витягнула з середини останнє прощальне слово:
- Прощай. – мені не було більше, що сказати.
Після цього я пішла, не чекаючи на відповідь.
Я ішла туди де несли мене ноги. Сльози котилися по моєму обличчі, а доторкнувшись до губ зникали. Я знала, що ти теж почуваєшся погано, але краще мені від цього не було. Ти ніколи не хотів робити мені боляче, просто так вийшло – ти покохав іншу.
Та мене боліло ще більше, через те, що я не знала до кого звернутися. Не хотілось казати близьким мені особам – не бажала бачити щодня жаль в їх очах.
Мені допоміг той, хто не відігравав в моєму житті жодної ролі: ні як друг, ні як хлопець. Просто знайомий. Одного разу він дав мені хорошу пораду і тим допоміг мені стати такою, яка я є. І тепер я знову пішла до нього. Він заставив мене опанувати себе, зупинити сльози, вгамувати біль. Його слова прямо в ціль потрапляли в рану, нещодавно зроблену тобою, і лікували її.
Після розмови з ним я зрозуміла, що повинна відпустити тебе. Було важко… Та я зуміла. Я зробила тебе вільним. Але сама я не звільнилася, я продовжувала бути залежною тобою… Продовжувала любити тебе…
Пожаловаться
Комментариев (0)
Реклама
http://h.holder.com.ua/c?tz&z1585&b128121&s03908&r[rndID]&u