Початок
13 января´08 1:45
Просмотров: 806
Комментариев: 4
Я бачу зорі, бачу сонце,
що встає повільно,
червоне,
випливає
із ніжного, далекого туману
морозним зимнім ранкОм,
коли повітря аж пече...
дарує людям світло і вогонь
яскравий!..
Ми діти світла, Світла і вогню
Вогню, що був дарунком Прометея,
що палить нас зсередини, коли...
коли когось, чи може краще хтось
засяде в серці
засяде так, що...
що думаєш про нього і не можеш
не можеш, і не хочеш
а може і не варто,..
дуже душа росте від того
й крила
крила білі, величезні криЛа
ростуть...
і підіймають в гору, до зірок і Сонця,
кудись в безмежну далечінь, де буде добре
нам.
...можливо був вже хтось тут,..
тоді також відчував вогонь він
бурхливий, ненаситний, незгасимий
у душі,
вогонь
В душі і в серці
нащо нам зірки ті треба,
адже є все тут,
а головне - є
ти
і треба тільки це побачити, побачить,
придивитись,..
побачити все
може лиш щасливий,
або сумний,..
закоханий...
Людиною назвав таку істоту, хтось
яка не може жить одна,
точніше може, але хіба життя то?..
...з одним крилом,
і серця половинкою...
не може жить Яскраво,
не може створювать нові світи
і дарувать життя...
...присвячується Олі)) Пожаловаться
Комментариев (4)
Отсортировать по дате 
bAltuwkA 13.01.2008, 22:03
Оценка: 0
:01: Вражає! Дуже! Цікаво, хто спонукав тебе на написання цього вірша?
ku_ki_shvam 13.01.2008, 14:13
Оценка: 0
дуже гарні вірші.....дуже гарні......знов перечитала, які прекрасні.....бравісімо!!!
