Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

возможно вы решаете мою судьбу!

16 января´08 23:25 Просмотров: 438 Комментариев: 0
сейчас я учусь на ИН.ЯЗе,но чувствую невероятную тягу к писательской деятельности и особенно к критической литературе.стоит ли мне ещё поступать на "Літературознавство"?
оценивайте!




Рецензія
Твір Любка Дереша «Поклоніння ящірці» був першим твором його авторства, який я прочитала. І, на жаль, з перших сторінок зрозуміла, що він так і не стане моїм улюбленим письменником.
Звичайно ж, як і у всьому іншому, в творі є плюси й мінуси.
Любко Дереш відверто розраховував на популярність його книжки серед підлітків - адже там присутнє все: від справжньої дружби, жорстокого вбивства і до еротичних сцен. Хіба це не справжній «набір» для типового підлітка-неформала,який весь час протестує(іноді сам не розуміючи проти чого),бореться з комплексами і страхами.
Взагалі роман розповідає про дружбу трьох: власне самого оповідача, Дзвінку і Гладкого Хіппі. Вони ж у свою чергу постійно викликають огиду у «пацана» Фєді Кругового, що мав престиж серед населення Мідних Буків і викликав страх у «слабких і незахищених»,який розправляється з ними як найжорстокішими методами: побиттям, на цькуванням свого улюбленого песика. Врешті-решт головним героям вдається вбити Федю.
По-перше мені не сподобалося, що твір якийсь надто типовий… було враження, ніби я вже десь його читала… стандартний розвиток кохання, дружби, ненависті і вбивства. Тобто прочитавши перших десять сторінок я знала чим це все закінчиться і не помилилась.
А по-друге мені не сподобалося те, що Любко Дереш використовує нецензурну лексику, вона була там, на мою думку, зовсім недоречна. Я звичайно розумію, що це підкупляло молодих людей й зайвий раз давало їм привід сказати: «Кльовий твір».
І по-третє – це надто жорстокі сцени. Людям 12-13 віку не можна протягом 170 сторінок описувати як «копав Федя по обличчю» і як «кров просочувалась через сорочку»… Саме так виховується молодь з нездоровим поглядом на життя.
Також надто нудно проходять пів-книжки роздумів головних героїв щодо скоєння злочину. І як би там не було, але вони вчинили не правильно, опустившись до злочинного рівня Феді, і вбивши його.
Сподобалось мені лише дві речі.
Підсилення деяких частин твору явищами природи. Наприклад, гроза у горах і статевий акт оповідача і Дзвінки. І весь твір, ніби «у бруді», такому справжньому сірому «бруді». Мабуть, Дереш хотів таким чином вплинути на підсвідомість читача, підкреслити злість і ненависть у суспільстві.
А сподобався мені, але я не можу зрозуміти до чого він там уривок у « Гіацинтовому домі». Він дійсно цікавий: сповнений містики і великої кількості незрозумілих речей, що я найбільше люблю. Чесно кажучи, мене не залишала надія, що сюжет буде розвиватися у цьому напрямку, але ні, пан Дереш думав по-іншому.
Взагалі твір я вважаю досить суперечливим і неоднозначним. Але все ж таки він наскрізь пронизаний комерційністю.
Отже, якщо тобі 12-15 років, тобі не вистачає пригод у житті і найбільшою проблемою є те, що мама тобі не дозволяє відрощувати волосся, тоді цей роман для тебе!
І на завершення: під назва : « Як нищити ангелів»- занадто пафосна як для такого твору.
Пожаловаться
Комментариев (0)
Реклама
Реклама