Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Останній вагон.

17 января´08 1:31 Просмотров: 421 Комментариев: 2
Две рельсы-черты, незатейливы и монотонны.
Волнами бегут провода, и звезда, и дорога.
И синий рассвет за протёртым окошком вагона
Мне кажется серым – а может быть, синим немного…


Я завжди застрибую в останній вагон. Хекаючи, наздоганяючи, хапаючись за що вхоплюсь, я пхаюся на підніжку Потяга Для Найкращих.

Цей потяг – прекрасний, могутній, швидкий і чарівний. Це не “Хогвартс Експрес”, але щось поряд з ним. Він прямує до омріяної Країни Щастя – гуде, сяє на сонці й випускає з ніздрів цілі хмари диму.
Звичайно, нема такої кінцевої станції – Країна Щастя. Доводиться багато пересаджуватись. Та інакше, мабуть, було б нецікаво.
На м’яких велюрових сидіннях, у теплих купе, за білими скатерками у вагоні-ресторані їдуть люди. П’ють шампанське, чи чай з бергамотом, а чи їдять ложкою з банки варення. Базікають легко, невимушено й без усякої мети. Читають книжки, які давно хотіли прочитати. Сплять за цілий тиждень, за місяць, за життя.
Деякі не можуть їсти, спати, базікати. Вони ніяк не збагнуть, що вони досягли, чого хотіли. Що далі треба просто дослухатись, як комфортно і швидко їх везуть – принаймні, везтимуть деякий час. Та ці люди звикли бігти до Країни Щастя на своїх двох. Вони і далі біжать (щоб ще швидше) на початок потяга і плачуть, коли пробігають перший вагон і безнадійно впираються в дупу паровоза.

Потяг Для Найкращих – мрія усіх. Та місць у ньому чомусь найменше. І коли вже “Укрзалізниця” пустить додаткові? Щось підказує мені, що ніколи.
Хтось купує квитки, тижнями й роками за них працюючи. Хтось виграє в лотерею. Хтось домовляється з провідниками за гроші, цукерки, усмішку... Так, існують щасливці, чия єдина усмішка важить для людей більше, ніж сто найсолодших цукерок.
А хтось просто не втрапляє, і добирається до Країни Щастя, чим доведеться. А хоч би й в загальному вагоні смердючки “Одеса-Сімферополь”, де можна всю ніч їхати, сидячи вп’ятьох на одній полиці, та й з неї тебе врешті зметуть суворі джанкойські бабці-татарки. Втішає лише одне: як доводить досвід людства, в загальному вагоні теж часом мандрує щастя.

Я паршиве балуване дівчисько... Та я давно вже не зустрічаю щастя в смердючках. І тому я і застрибую в останній вагон – того самого, Для Найкращих. Провідниці лаються, жаліють, радяться, куди ж мене таку дурну подіти, і я вкотре обіцяю, що більше так ніколи не робитиму.
Мабуть, я стрибаю не на своє місце. Я працюю не так багато, як інші. Я не вмію домовлятися з провідниками. Та й за мою усмішку ніхто не дасть сто солодких цукерок – навіть одненької, навіть карамельки “Рачки”.
Доводиться платити іншими речами. Втомою – бо ніщо так не втомлює, як робити щось швидко і в останній момент. Жалощами та всіляким приниженням себе. Терпінням – найважче терпіти бруд, крики. Ще гірше – терпіти сльози. Чужі. Та поки я не роблю нікому нічого поганого, можна трохи заспокоїтись.

Я в тамбурі Потяга Для Найкращих, підібравши ноги та загорнувшись у ковдру. Крізь скляні двері мені добре видно цих людей із блискучим волоссям, впевненими усмішками, у сукнях та костюмах геть не подорожнього вигляду. Мені чути їх одкровення та дотепи, дрібний дзенькіт їх бокалів на столиках у такт рухові поїзда, вереск їх мобільників. Я не така, як вони. Неможливо застрибувати в останній вагон - і бути, як вони. Мабуть, всі вони і справді найкращі, а я...
Я дивлюся на них крізь скляні двері, а ще я дивлюсь у вікно. Поля, міста та Аргентини пробігають за вікном, як кіноплівка, а на обрії тихо народжується вона – моя Країна Щастя.
Пожаловаться
Комментариев (2)
Отсортировать по дате Вниз
Devushka_    18.01.2008, 16:39
Оценка:  0
Devushka_
Я завжди застрибую в останній вагон. Хекаючи, наздоганяючи, хапаючись за що вхоплюсь, я пхаюся на підніжку Потяга Для Найкращих.
(с)
А потім потяг вибухає, залишається лише останній вагон і Грінні залишається новим Ейнштейном.
Ватель    17.01.2008, 14:59
Оценка:  0
Ватель
Ти ж бо не хочеш бути такими, як вони? Самовпевненим, нещирим чсіттям в красивій обгортці? Без душі і будь-якої моралі. Нема ніякої диференціації між людьми між Найкращими и Іншими - так би було нецікаво жити. Та бігати за поїздом. за чим саме ти біжиш - за поїздом чи за людьми в цьому поїзді?
Реклама