Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

„Так про що ми думаємо коли сидячи у кутку своєї кімнати, з ножем у правій

21 января´08 15:22 Просмотров: 276 Комментариев: 0
„Так про що ми думаємо коли сидячи у кутку своєї кімнати, з ножем у правій руці, в темноті, через вікно, легко пробивається вуличний ліхтар, лезо тонке, але не занадто, якщо різати помідор, воно наріже тонко, якщо різати кавун, він не буде дугою, вийде абсолютно рівний шматок, по лезу пішов легкий відрізок світла від габаритних фар іномарки, сусіди повернулись з відпустки, серце б’ється на стільки рівно, що виникає відчуття новонародженості, мотор стих і тепер чути тільки легке побивання пульсу в районі грудної клітки, ліва рука рухається повільно від підлоги, світлий персидський килим, його можна розгледіти тільки за рахунок сусідського освітлення, на півтемрява кімнати, гарний м’який диван, поділений на два кольори дугою, видно темний і краще розпізнається жовтий, скільки прекрасних ночей було на цьому самому дивані, гранульована каблучка на вказівному пальці відбила світло в очі, надто високо підняв руку, поруч з вікном лежить книга „Вірші” Едгар По, я ніколи не любив цю люстру, вона з самого дитинства лякала мене, „ Кар, кар, Ленора – ворон ближче підійшов”, останній подих, останній мотив наших відносин, треба буде отруїти цього пса, кожен повний місяць тільки безсоння, прекрасно падає освітлення, на постер „MUSE”, „Ти могла бути моєю єдиною...”, 2:00 треба було давно вже викинути цей годинник, мене завжди дратувало в Тобі... цей собака колись замовкне???.. „Я повільно відкриваю очі, все навколо мене чуже. Все навколо мене, повільно стає блискучим, серед темної ночі. Лагідно червоне, ніжно бліде... це не сон, ми в двох, в двох, як колись... ми в ночі, на гарному дворі, граємось до самого раку. Нас за це будуть сварити батьки. Але ми з Тобою разом! Нам не потрібен ніхто, тільки ми. Але ж це лише сон... тож життячко моє! Я тебе Ненавиджу! Краще помри і новеньке, маленьке й гарне прийди до мене, я буду чекати тебе... в своєму хворому сні... тільки прийди...”. Це був гарний килим... навіщо купували ніж?... заслужена свобода... вперше, за всі, ці, роки... тиша... мертва, тиша...”
Пожаловаться
Комментариев (0)
Реклама
Реклама