Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Курсор блимає на білому екрані нота і нема жодної ідеї про щоб-то написати

29 января´08 9:15 Просмотров: 413 Комментариев: 0
Курсор блимає на білому екрані нота і нема жодної ідеї про щоб-то написати. Про життя? Добре, про своє? Чуже? Сусіднє? Те, що на Марсі? Чи по тєлєку? Про проблеми? Скільки можна нити! Про безлад у кімнаті – розкидані шкарпетки, цигарки, пусті пляшки з-під пива, ліфчики, торішню піцу? Про безлад в голові – „ой, я його кохаю, та нє, не кохаю. Та хєр йо зна. Тре краще щось повчити” (цитую дослівно).
Єдине, що знаю точно – рве додому. Тільки б на хвилинку. А потім знову зникнути де-ін-де.
Цікаво, як то воно? Вийти заміж? Мабуть, така гидота. А він каже – „Давай”. Йому наче пече. Нє, я усе розумію, кохання там і вся фігня. Я його кохаю, та його життя для мене це аж занадто. Я зі своїм усе ніяк не розгребуся, а він хоче, щоб я ще і його на себе взяла. Чи лікують від відповідальностефобії? Мені, будь ласка, ящик пігулок – може, допоможе.
А учора був такий звичайний вечір. Поцілунки, пиво. Так тихо і спокійно. Океан, пісок, його тепле дихання і ніжний дотик, а потім ми знову їдемо по хайвєю, дивимося бридкі попсові кліпи, куримо Мальборо, цілуємося на світлофорах. Інколи мене починають діставати мої колишні, чи просто випадкові – як гадюки влізають в моє життя своїми дзвінками, мєйлами, спогадами, зустрічами. Якими недалекими інколи бувають чоловіки. Не всі звичайно. Таке от просте життя. Таке по-злому іронічне.


Пожаловаться
Комментариев (0)
Реклама
Реклама