Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Хай кажуть,що любов робить нас боживільними, мабуть це є так

31 января´08 19:01 Просмотров: 508 Комментариев: 4
Хай кажуть,що любов робить нас боживільними, мабуть це є так.
Він.
Він був заклопотаним у своєму будні, постояні подорожі по справам,треножорний зал, дорогі магазини та ресторани. Жінки, котрі приходили і уходили з його життя. Всі вони були пустими ляльками для нього, вони отримували те що було треба їм...а Він брав тільки те що потрібно було йому,але не одна не поверталась донього - знову.
Завжди одягнутий у діловому стилі, напрасована біла сорочка та вичєщені до блиску черевики.
Дорогі парфуми віяли і зачаровали всюди. Єхидна посмішка,чорний юмор та похмурі сірі очі, які несли таємницю.
Його чекали всюди, при зустрічі на якомусь банкеті жінки дарували йому свою посмішку,а він - відповідав їм. Мабуть тому що так звикли робити у тому світі.
Він був вже не молодим,але ще не кремезним дідуганом. Всього пройшло тридцять весен, зим, літ та осені...
Про нього писали в газетах,модних журналах. Але йому на стільки було все це байдуже . Що внього було – все???
Гроші,влада,жінки,квртири,машини...Все ...
Ти подумаєш: - Ну як людина може бути не щаслива???
Він мав все,але не мав того щастя....того маленького щастя.
Він сидів у своїй у любленій ,а може не улюбленій кав,ярні просто звик тут бути. На своєму місці біля вікна, на столі стояла не допита чашка гарячої кави. Він пив і думав.
За вікном лився дощ такий сильний,такий балакучий. Він вдивлявся у даль. Люди ховалися під парасольками, на зупинках тролейбуса,забігали до підїздів будинків...всі були з жахливими не задоволеними обличями.
Він довго вдивлявся у далечинь вулиці . А що він тут міг побачити, що він ще не бачив. Тіж ліхтарі, той же самий двадцять третій тролейбус, лавочка, сходинки. І тут роблячи ковток своєї вже остившої кави Він побачив її.
Таку маленьку ніжну дівчинку. Він зупинився пити і почав дивитися,що могло зачарувати його Вній. Йшла собі маленьке чудо,посміхалась, ножки проходили по брущятці,кожний крок був обережним.Здавалось,що вона боїться зруйнувати камінці. А тепло,яке тепло від неї віяло. Всі були такі сірі, а вона світла. ЇЇ платтячко припло до її тіла. Йому здалось,що повсьому її тілі розкинулись ківти. Волося було зовсім мокре .
Вона зупинилась по серед дороги, підняла руки до гори і почала ловити кожну краплю дощу. Люди проходили,хтось штовхах, сміялись,але я на стільки було байдуже...Вона жила у своєму світі і ніхто не має права його руйнувати ніхто..
Він продовжував дивитись на неї...
Пожаловаться
Комментариев (4)
Отсортировать по дате Вниз
ЖиЗнЬ_ПрЕкРаСнА!    01.02.2008, 02:22
Оценка:  0
ЖиЗнЬ_ПрЕкРаСнА!
кохання..ох...боюсь його
Osin_    01.02.2008, 02:22
Оценка:  0
Osin_
я теж,..але.... є інша сторона...почитай продовження зараз вставлю..
Лисица_Рыжая    31.01.2008, 19:09
Оценка:  0
Лисица_Рыжая
и если ему удалось, с ней познакомится - он стал совершенно счастливым. В своем мире живет каждый, просто у каждого в нем разные правила...
Osin_    31.01.2008, 19:09
Оценка:  0
Osin_
Познайомиться він з нею чи ні ...прочитай в моєму щоденку....ще є одна замітка...а з часом я буду добляти ще...
Реклама
Реклама