Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Те що ми можемо побачити в собі ми можемо відчути в інших

1 февраля´08 12:50 Просмотров: 623 Комментариев: 2
Те що ми можемо побачити в собі ми можемо відчути в інших.
Вона.
Вона стояла і вдивлялась в небо. Крапельки дощу лягали на теплу кожу її обличчя. Кожна сльоза неба, давала їй енергію,котрою вона насолоджувалась.
Вона любила дощ,особливо осінній. Він приносив, якусь особливу насолоду, таємницю, безмежний спокій.
Вона ще деякий час вдивлялась у гору і шукала відповіді на свої запитання.
А потім опустила голову до низу і пішла.
Дощ почав зтихати, той теплий вересневий, перший. Ще не було того пожовклого листя на деревах, на небі тільки іноді, збиралися клубками сірі хмари.
Вона йшла на навчання, а може вже з нього. Все її плаття, котре вона нещодавно купила, було зовсім промокше.
Можна було розгледіти її всю: талію, груди,лінію стегон. Вона була надзвичайна.
Вона так довго хотіла його купити і ось мрія виправдала свої сподівання.
Вона продала ту останю роботу, в котрій передала всі свої почуття, як сказала їй мама.
З боку висіла сумка з її пречандаллям для навчання та камера, з котрою вона не розтовалася не на секунду. Як вона думала:
- А якщо буде той момент. І я побачу таке...
А саме головне – таке, Вона бачила у всьому: у смітнику, котрий лежав розсипаний на асфальті, у чоловіку котрий палив люльку, парі що цілується.
Їй було всього навсього двадцять літ, молода чарівна дівчина, котра ще не бачила і не відчувала цей світ.
Для неї радість було все: посмішка дитини,котра йшла їй на зустріч, ніжний дотик вітру, новий зроблений кадр.
Вона йшла собі поміж будинків, сонечко почало пригрівати серед хмар, даруючі свої проміня людям.
Вона раптово зупинилась біля кав,ярні, повернулась обличчям до вікна і побачила своє відображення, довго дивилась собі в очі...а може ще й комусь..
Задумалась, зняла з руки стрічечку і вмить її довге русяве волося було заплетене в косу.
Посміхнулась сама до себе...
І пішла далі....

Щастя може бути близько до нас, тільки треба рукою доторкнутися до нього...
Він .
Він був зачарований нею. Він довго дивився,як вона стоїть, як їй байдуже на всіх цих людей,котрі проходять поруч. Така маленька дівчинка, чарівна,безпорадна. Він насолоджувався кожним її подихом. Він бачив, як її легені наповнюються свіжим повітрям. Він бачив,як її груди підіймаються і опускаються.
Кожна краплина дощу так була не обхідна їй. Йому здавалось,що це все сниться йому. Вона вийшла з Його сна і ось тут Вона. Вона стоїть і тільки протягни до неї руку і Вона стане твоєю.
Він спостерігав, як вона опустила голову та й пішла .... Маленькими повільними кроками.
Йому здавлось, що вона йде босими ногами, що після кожного її крока на асфальті проростали квіти. Волося було розплетане, збоку весіла,якась сумка, а на руці різнокольорові стрічечки зав,язані. Вона йшла і наспівувала щось..
А він все насолоджувався нею.
І в один момент Вона подивилась йому прям у вічі. Вона пронзила його свої поглядом. Ця мить, вона розповіла йому все про себе.... А він злякався, Вона дивилась на нього і посміхалась... ЇЇ посмішка... Вона така була красива для нього.
Йому здалось,що Він розкрився їй повністю...
Коли Він прийшов до тями.... Біля вікна нікого не було....
А на вулиці світило сонце..Від зупинки відїзжав двадцять третій тролейбус....
Пожаловаться
Комментариев (2)
Отсортировать по дате Вниз
УбиваЮ_с_РифМай    01.02.2008, 20:40
Оценка:  0
УбиваЮ_с_РифМай
мене твоя 1стор1я захопила)))))не знаю..чи вона автоб1ограф1чна ..чи н1 ...а ле..чекаю продовження ..з нетерп1нням!!)))) :4: :4: :4: :4: :4:
Osin_    01.02.2008, 20:40
Оценка:  0
Osin_
Подивись перед цим там початок цього романчику.... а далы буде бо в горловы дуже богато всього
Реклама
Реклама